Своєму єдиному синові віддав нирку волинський «кіборг»

Кіборг Донецького аеропорту Василь Шумик віддав нирку своєму єдиному синові.

Родинну операцію з трансплантації нирки успішно провели у Ковельській центральній районній лікарні, – інформує газета Волинь.

У січні 2018–го кіборг Василь Шумик казав: “Я вижив у тому пеклі. На щастя чи на жаль”.

І тоді оте гірке “на жаль” було небезпідставне. Адже після трьох контузій у пекельних боях учасник АТО не мав ніякої групи інвалідності: для цього потрібно було пройти обстеження, а у військовому госпіталі міста Луцька, як йому говорили, — ​черга.

“Я розумію, що зверху є негласна вказівка не давати таким, як я, групи інвалідності, бо це ж державні кошти. А що мені робити? Я вже не знаю, куди мені звертатися…” — ​запитував у розпачі.

Тодішній голова Волинської обл­держадміністрації Олександр Савченко побував у селі Ворокомле, поспілкувався з кіборгом. І таки прискорили й обстеження, і процес отримання необхідних документів для оформлення гарантованих державою пільг.

Василь Шумик врешті–решт одержав групу інвалідності, достойну пенсію. Військовий вижив у пеклі, яким були бої за Донецький аеропорт, і через п’ять років він віддав ни­рку своєму синові Олександру.

До речі, після здачі необхідних аналізів, стало зрозуміло, що донорами можуть бути і мама, і тато. Василь по–чоловічому благородно вчинив і сказав дружині Оксані, що він піде на родинну операцію — ​мовляв, якщо його нирки добрі, то одна з них має порятувати дитину.

Операцію з трансплантації провели 30 січня 2020–го у Ковельській центральній районній лікарні. Дні народження батько і син відзначали в палаті: 3–го лютого Василеві Шумику виповнилося 42 роки, а 7–го Сашкові було двадцять. І хоч зараз син проходить непростий період реабілітації, який потребує чималих коштів на ліки для запобігання відторгненню трансплантованої нирки, батьки втішені, що їхня дитина уже може мріяти про майбутнє.

А ще Василь і Оксана Шумики, які розлучилися п’ятнадцять років тому, після всього пережитого, як висловився чоловік, зійшлися.

Одного разу, уже після операції, син сказав мамі: “Нехай тато живе з нами”.

І жінка відповіла, що вона не буде проти…