Президент посмертно відзначив орденом «За мужність» 14 Героїв з Волині
Президент Петро Порошенко відзначиворденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно волинських військових. Відповідний Указ був підписаний Главою держави 17-го липня.
Серед нагороджених – військові, які загинули в період з серпня 2014 року по лютий 2015 року, в тому числі в боях під Іловайськом та Дебальцевим. Більшість нагороджених бійців були поховані у Запорізькій та Дніпропетровській областях як невпізнані особи, пізніше їх ідентифікували за результатами ДНК-експертизи, і вони були перепоховані в рідних місцях, – пише Під прицілом.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент постановив нагороди орденом «За мужність» ІІІ ступеня:
ВАСИЛЮКА Олександра Анатолійовича (посмертно) -молодшого сержанта ( село Романів, Луцького району служив у 51 бригаді)
ВОЙЧУК Олександр Анатолійович (посмертно) – старшого солдата (Луцьк, 51 ОМБ)
ГЕРАСИМИКА Дмитра Миколайовича (посмертно) – солдата (Камінь-Каширський район)
ЗАСЄКІНА Вадима Олександровича (посмертно) – солдата (село Копилля Маневицького району, 51 ОМБ)
ЗЕЛІНСЬКОГО Василя Аркадійовича (посмертно) – солдата (село Романів Луцького району, 51 ОМБ)
ІОНОВА В’ячеслава Анатолійовича (посмертно) – молодшого сержанта (Луцьк, 51 ОМБ)
КУРУКУ Сергія Івановича (посмертно) – солдата (Луцьк, 51 ОМБ)
ПИСАРУКА Сергія Миколайовича (посмертно) – солдата (мешканець Луцького району, 51 ОМБ)
ПОСПОЛІТАКА Андрія Васильовича (посмертно) – старшого солдата (село Луків, Рожищенський район, 51 ОМБ)
ПРИЙМАКА Сергія Васильовича (посмертно) – сержанта (Камінь-Каширський район)
ПУГАЧА Ігоря Володимировича (посмертно) – солдата (село Осмиловичі Іваничівського району, 51 ОМБ)
САВЧУКА Григорія Пантелеймоновича (посмертно) – солдата (Локачинський район)
СВИНЧУКА Олександра Юрійовича (посмертно) – старшого солдата (місто Нововолинськ)
ТАРАСЮКА Богдана Володимировича (посмертно) – солдата (село Буцинь Старовижівський район, 51ОМБ)
Общество удивляется, ужасается, восхищается и справедливо хочет как можно большенаград для них. На самом деле оно искренне хочет для них всего самого лучшего, это же его дети.
Но награда – какая-нибудь разноцветная тряпочка или блестящий кусочек металла – это же просто символ, «відзначка». Как было изначально – заменитель некоей княжеской-баронской грамоты с печатью, всего лишь формальный знак того, что данный человек имеет пожизненное право на соответсвующие привилегии, предоставленные ему благодарными гражданами.
Война длится, заслуженно (и нет) привелигированных становится больше, смысл исключительности тускнеет, средства на бонусы тают. Государство изобретает и штампует новые награды, одна другой наряднее.
Государство превращается в фальшивомонетчика, посольку начиная с определенного времени эти награды ничем материально уже не обеспечены , кроме собственной нарядности. И , разумеется, почетности, которая денег не стоит.
Это на всех войнах так, не только на нашей. Государство затем цинично и торжественно надувает щеки и с помощью своих культурных министров начинает втирать народу, что не в деньгах счастье, что слава, почет и уважение – это то , к чему и должен стремиться настоящий человек, а деньги? Ой, да о чем вы говорите. Оставьте уж это хлопотное и неблагодарное дело нам, бедным ковбоям кожаных кресел, потным пилильщикам бюджетов и огрубевшим дояркам грантов.
https://ukr.lb.ua/news/2015/05/03/303806_nagoroda_i_pokarannya.html