Поблизу Кременця під дерево підкинули Ікону Божої Матері

Образ Божої Матері з’явився під старою липою після того, як напередодні вночі там стояла машина (за спостереженнями працівників господарства машина приїжджає на це місце майже щоночі, – авт.), інформує Район Рожище. 

Зранку ікону виявив працівник навчально-виробничого господарства Рожищенського коледжу ЛНУВМ та БТ імені С. З. Гжицького, яке розміщене по дорозі з Рожища на Кременець.

Протягом тижня лик святої ніхто не чіпав. Жителі бояться вчинити неправильно та з острахом гадають, що робити далі.

Однак священнослужителі райцентру одноголосно стверджують – іконі там не місце і її негайно треба звідти забрати.

«Для ікони там не місце, а місце або в церкві, або в будівлі, тобто в шанобливих місцях. Колись це називали на покуті – це було найповажніше місце, де садили гостей, а зверху висіли ікони.

Ікони на дереві, зазвичай, вішали на місцях, де відбувалися якісь незвичайні духовні події, або, якщо ставалась якась аварія. На землю ікону ставити неприпустимо, тому що на землі ходять люди.

Це якщо дивитися з однієї сторони на ситуацію, з другої сторони – є зараз багато всяких організацій, відьом, чаклунів, які теж можуть в своїх культових обрядах використовувати ікону.

Скажу одне, шкодити ікона буде тому, хто віритиме в те, що вона може пошкодити. Я не вірю в це, адже я вірю в Бога. Тобто, якщо людина ходить до храму, хреститься, п’є священну воду щодня, то їй нічого не пошкодить.

Якщо до таких підозрілих речей доторкатися, то найправильніше – це перехреститися самому і перехрестити ту річ рукою, тільки зліва на право. І якщо є необхідність, то взяти.

Я вважаю, іконі там не місце однозначно, її обов’язково потрібно звідти забрати», – прокоментував ситуацію протоієрей храму святого великомученика Дмитрія Солунського Дмитрій Теравський.

«Напевно, варто окропити святою водою цю ікону та місце, де вона стоїть і вчепити, наприклад, у капличці на кременецькому кладовищі. Це може зробити і священик, і будь-хто інший. В рожищенській каплиці теж є багато ікон, які вийшли з вжитку, і щоб вони не валялися, то їх вчепили на стіни каплиці», – зазначив настоятель Рожищенського Свято-Михайлівського храму Петро Іваничко.

«Якби комусь показалось якесь чудо, то можна було б поставити ікону і молитися, адже ікона – це святе. Якщо ж вона лежить в неналежному місці, чи вже постаріла, то такі речі спалюють. Можливо, ікона була освячена і висіла в когось у хаті. З якою метою святиню там поклали, я не знаю, тому чи можна її палити? Може, той хто поставив її, ще прийде на те місце і скаже з якою метою зробив це», – сказав настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Рожищі Василь Шняк.

«Не пасує, щоб ікона просто була під деревом, і щоб над нею чинили якусь наругу. Адже зараз є різні люди, які роблять неприпустимі речі зі святинями. Може бути таке, що людина не знала що робити з іконкою і поставила на це місце. А взагалі, зі святими речами роблять так: коли вони вже вийшли з вжитку, то їх спалюють, тобто, якщо вони не несуть ніякої культурної цінності, не є пам’яткою архітектури та інше.

Якщо це речі, які не можна спалити, металеві хрестики, наприклад, то їх закопують глибоко в землю, десь біля церкви, щоб вони не перекидалися, не поневірялися.

Не знаю як правильно вийти з цієї ситуації, але так, що ікона стоїть просто під деревом, то так не можна. Можливо, варто віддати її в музей. Обов’язково перед цим окропити священною водою, щоб не було ніякого чарівництва. Хоча не думаю, що там якісь чарування, швидше всього – це акт вандалізму. Просто чому саме там, і з якою метою її поставили на цьому місці, не знаю.

Якби це були християни, які не знали, де подіти ікону, то звернулися б до священика, а не вночі залишили б її під деревом», – пояснив своє бачення ситуації священик храму Івана Богослова УГКЦ Сергій Василів.

До слова, варто зауважити, що нещодавно в Ківерцівському медколеджі невідомі підкинули забруднені землею цвинтарні хрести. Їх знайшла одна з викладачок коледжу.

Чи можна провести паралель між ситуацією, що сталася в Рожищі та в Ківерцях, чи пов’язані вони – ніхто не знає.

Залишається лише здогадуватися…