Директор ВАТ “Оснастка” Віталій Марчук прокоментував, куди зникла з підприємства готова продукція на суму понад 7 мільйонів гривень

Відкрите акціонерне товариство “Оснастка” займається розробкою, виготовленням та обслуговуванням спеціального технологічного обладнання для автоматизації процесів у ремонті та виробництві різнотипних електродвигунів, генераторів та трансформаторів. Зараз тут трудяться більше сорока осіб, які вчасно отримують заробітну плату і при різних обставинах з року в рік нарощують об’єми виробництва продукції.

Директор ВАТ “Оснастка” Віталій Марчук надав коментар щодо так званого розкрадання продукції на більш як 7 мільйонів гривень:

“Колись продукція на складі обліковувалась за обліковими цінами, а в бухгалтерії – за собівартістю. Залишки по складу зіставляли 7 мільйонів гривень, а по бухгалтерії – 14 мільйонів. Потім помінявся стандарт і готову продукцію потрібно було обліковувати не по оптовій ціні, а по фактичній собівартості. Продукція, яка була на складі, за кількістю і ціною не мінялася, її привели у відповідність тільки в балансі. І ніби зникає 7 мільйонів, а в номенклатурі кількість позицій не змінилася. Таким чином у бухгалтерії і на складі тепер однакова ціна. Сім мільйонів нікуди не ділися, хіба на папері. Якби правоохоронні органи, які перевіряли цей факт, побачили, що зникло 7 мільйонів, ми б давно всі несли відповідальність”.

Віталій Марчук зауважує, що за останні 10 місяців надали послуг і виготовили продукції на 4 мільйона 200 тисяч гривень. На “Оснастці” немає заборгованості із заробітної плати – працівники своєчасно отримують кошти. На сьогоднішній день є тільки проблема у кадрах та деякі “нелогічні” моменти зі сплатою податків. На перше січня 2016 року сплачували 17 тисяч гривень в місяць земельного податку, а сьогодні ця сума становить 74 тисячі щомісячно. Крім того, держава зобов’язала товариство платити пільгові пенсії. П’ять років Пенсійний фонд платить пенсії працівнику, але виставляє рахунки “Оснастці”, де мають компенсувати ці витрати.

Відкрите акціонерне товариство нині наполовину лишається в державній власності. Директор говорить, що кадровий голод зараз відчувається, як ніколи. Людям перевезти в Польщу кілька блоків цигарок набагато зручніше, ніж працювати за станком.

“На фото у певних інтернет-ресурсах виставлені фото занедбаної їдальні, яка була продана приблизно у 2009-му році. Це не наше майно. Там мали будувати магазин будматеріалів, але через кризу реконструкцію зупинили. Також у нас на даний час є порядку 20-ти орендарів, яким надаємо власні приміщення.

Так чи інакше, люди роблять свою роботу і при всіх негараздах з року в рік об’єми виробництва нарощуються”, – підсумовує Віталій Марчук.