Тетяна Татьяніна: “Бігла після школи на тренування, а в голові думки були лише про теніс”

В той час як подруги вже зітхали через першу закоханість, у її думках, наче мантра, лунало: «Теніс, теніс, теніс..»  21-річна Тетяна Татьяніна ні про що не шкодує, адже якби врешті покинула виснажливі тренування, то не знайшла б себе та не досягла того, що має, – пише видання  Слово Волині.

 До нашої редакції Тетяна завітала зі своїм першим учителем та наставником Сергієм Алексєєвим. У скромній та усміхненій дівчинці в спортивному вбранні не одразу можна впізнати чемпіонку України з настільного тенісу, члена національної юніорської збірної та гравця престижної бундесліги. Вже 10 жовтня вона збирається летіти до Австрії, щоб ще на один рік продовжити контракт із командою «Віллах».

Таня каже, що їй дуже пощастило грати в європейській команді, однак це не просто везіння, а результат титанічної праці над собою. Дев’ятирічну Тетянку мама привела у ДЮСШ, аби записати на секцію настільного тенісу. Каже, що завжди мріяла стати спортсменкою і навіть займалась волейболом, однак душею прикипіла до тенісної ракетки. Як нині зізнається, тоді просто хотіла врешті перемогти хлопчаків з двору, із якими грала на тенісному столі у «вертушку» та завжди вилітала останньою.

– Щодня, наче на крилах, бігла після школи на тренування, а в голові думки були лише про теніс, – посміхаючись, розповідає Тетяна. – Тренер Сергій Володимирович сказав, що я перспективна, бо щойно прийшла –  відразу стала до столу і почала відбивати, коли дітей зазвичай спершу вчать набивати. Я дуже вдячна своєму вчителю за те, що він стільки років вірив у мене та терпів.

Сьогодні Таня з посмішкою згадує свої істерики, сльози та пориви покинути все. Сергій Алексєєв не дав дівчині опустити рук та піти зі спорту, адже він уже тоді відчував, що з Тані вийде професійна тенісистка.

–  Я одразу помітив Танині здібності, – розповідає тренер. – Вона відрізнялась від інших дітей: дуже наполеглива, трудолюбива, зі здоровою спортивною злістю. Ніколи не зважала на свій стан здоров’я і навіть з нежитем та кашлем їздила на змагання. Ми тренувалися у невеличкій кімнатці колишнього кінотеатру «Космос». Фінансування майже не було, тому всі ці роки наші заняття спонсорував Сергій Ковальчук, а згодом долучився Олег Борбелюк. Завдяки цим людям ми купували інвентар та їздили на турніри.

Першу перемогу Тетяна Татьяніна здобула у 10 років на чемпіонаті області. Відтоді з призовими місцями дівчина поверталася майже з кожного змагання. У 16-річному віці Таня першою серед жінок у Волинській області виконала нормативи майстра спорту. На одному з турнірів у Полтаві дівчину помітила один із найкращих тренерів України Людмила Гапонова. Вона прискіпливо спостерігала за грою Тетяни, після чого запросила її на збори до Харківського обласного вищого училища фізичної культури і спорту. Вже наступного року Таня розпочала там своє навчання.

У 14 років їй довелось подорослішати та стати самостійною, адже рідний дім далеко, а поруч нема ні близьких, ні друзів. Щоправда, про погане не було коли думати, адже дівчина не мала ані хвилини вільного часу за виснажливими тренуваннями та заняттями. Лише інколи телефонувала своєму тренеру, аби поплакатись та почути звичні підбадьорливі слова.

Вона вже давно втратила лік своїх медалей та кубків – обласні, всеукраїнські, міжнародні чемпіонати, турніри та суперліги, де скрізь Тетяна показувала гарні результати. Гра талановитої української тенісистки не могла не залишитись непоміченою, тож на чемпіонаті Європи до неї підійшов тренер австрійської команди та запропонував пограти у них.

– Мені дуже подобається грати в Європі, адже там сучасна інфраструктура та створено всі умови для спортсменів. Приїжджаю туди наче на відпочинок. Команда добре прийняла мене. Там  усі такі привітні, приязні, немає  заздрощів та інтриг, як це інколи буває у нас. Рада, що ще рік гратиму з ними. У травні в Бундеслізі закінчився сезон ігор, і я повернулась в Україну – склала сесію в Харківській академії фізичної культури та приїхала на канікули у Володимир-Волинський. Аби не втратити спортивної форми, щоранку тренуюся з Сергієм Володимировичем, далі йду на урок німецької, а ввечері займаюсь у спортзалі. Можна сказати, що це вперше за багато років я так довго вдома. І цьому дуже радіє моя мама, –  розповідає Тетяна.

Запитую в Тані, що потрібно для того, аби досягти такого успіху у спорті? На що талановита спортсменка скромно відповідає:

–  Насамперед –  велике бажання. Я завжди мріяла грати у хорошій команді, тому щодня приходила на тренування, де гарувала до сьомого поту, крізь сльози, біль та втому.

За високі спортивні досягнення вихованки Сергію Алексєєву присвоєно вищу категорію. Зі слів тренера, сьогодні йому важко встояти у сетах зі своєю найкращою ученицею, котра перейняла всі його технічні навички та за останні роки неабияк піднесла рівень свого професіоналізму. Тетяну він давно називає своєю дочкою і з хвилюванням стежить за її успіхами та поразками.

Вже 20 жовтня в Австрії розпочнеться новий ігровий сезон, тож побажаємо нашій талановитій землячці якнайбільше перемог та спортивних здобутків!