Morphine Suffering: про всеукраїнський тур та новий альбом “Пам’ятай хто є ти”

Morphine Suffering – український метал-кор гурт, учасники “Бандерштату-2015” відправились у всеукраїнський тур для підтримки нового альбому “Пам‘ятай, хто є ти”.

Редакції “БУГу” вдалось поспілкуватись з учасниками гурту: Андрієм Герасименком, Владиславом Рильським, Олексієм Шатохіним, Сергієм Сохряковим. 

– Як проходило створення альбому? Скільки часу було витрачено?

– Процес створення альбому тривав близько 2-х років. В 2011 році вийшов наш перший повноформатний альбом “Світло не згасне”. Фактично після виходу першого, ми почали працювати над другим. Першим синглом, який повинен був увійти в альбом є “Час настав”. Він вийшов у 2013 році. Пісні писали на протязі 2-х років, написання текстів лягло на плечі вокаліста, Андрія Герасименка. Але обробку пісні проходили групою, тому у створенні нового брали участь усі. У нас все проходить через конвєєр.

– А музику хто пише?

– Ми стараємось спільно над цим працювати, але загальна ідея погоджується групою. Тобто: придумали текст – погодили, з музикою точно так само. Щось змінюємо, щось добавляємо. І для роботи над альбомом ми з’їхались на квартиру, де жили всі разом, аби докласти зусиль і максимально думати в одному напрямку. У нас була своєрідна музична аура: ми прокидались, готували сніданок, займались домашніми справами, дуже багато репетирували і, власне, закінчили працю над створенням альбому. 1-го червня 2015 року вийшов перший наш cтудійний альбом.

– Найдовше в гурті Влад і Олексій?

Владислав:

– Мене покликали в цю групу ще у 2008 році в ролі другого гітариста. І я залишився єдиним. Другий гітарист почав “морозитись” від групи. Після цього ми спробували декілька разів брати інших гітаристів, але якось не склалася співпраця. Через часту зміну складу ми вирішили, що обійдемось і одним гітаристом, другого будемо заміняти електронщиною. В группі був такий склад: ударні, басист, гітарист, вокаліст плюс так званий плейбек, і ноутбук – наш друг.

– Чому так часто змінюється склад гурту?

– Існує такий факт – будь-яка компанія – банк, магазин, підприємство – вони всі прагнуть розвиватись. Є люди, які підходять і які не підходять. Є певний своєрідний випробувальний термін, а музичний гурт – це особливий випадок. Ми дуже багато часто проводимо разом, співпадають наші інтереси, вид діяльності. Коли ми у від’їзді – живемо в одній квартирі, фактично їмо з однієї тарілки. Нам потрібно, аби духовний та музичний стани співпадали. Бути на одній хвилі зі всіма учасниками гурту дійсно дуже важливо. Важливо, аби кожен вкладав у гурт однакову кількість сили. Якщо одна людина тягне гурт униз, то означає, що його потрібно “відсікати” і брати когось іншого, хто дійсно буде на рівні, бо дуже складно тягнути.

– Як працювати з новими учасниками, які приходять у гурт?

– Дуже складно, насправді. Потрібно звикати. Звикаємо дуже швидко і розходитись дуже важко. Починається завжди все добре, а закінчується не завжди. Нові люди, новий підхід. Настроюватись на нову людину досить непросто.

– Ви дружите між собою?

– Ну так, іноді (сміються). Насправді, навіть якщо ми б не хотіли дружити, у нас би не вийшло. Стараємось тримати у колективі сімейну затишну атмосферу. Фактично, у кожного із нас лишилось дуже мало друзів. В 20-річному віці у голові зовсім інші речі – тусовки та гулянки, але аж ніяк не праця над собою. Ці люди йдуть від нас, не розуміючи, що насправді на це все нема часу. Між тим, як позайматись вдома чи поїхати на репетицію є ще варіант тусуватись з друзями. Тут вже постає вибір – чи ти ідеш з друзями бухаєш, чи витрачаєш час на музику. А репетируємо ми разом. Або ти розвиваєш відносини з друзями,або ти розвиваєш гурт.

– Гурт представляє себе як такий, що не вживає алкоголю, наркотиків, нікотину. Чи справді це так?

– Дуже багато було проблем у складі саме через шкідливі звички учасників. І можемо стверджувати, що ми їх виключили із колективу саме через ці звички, бо з цим в робочій обстановці багато складнощів. Ми в першу чергу брали до уваги їх стиль життя, на відношення до музики, їхнє відношення до різноманітних життєвих ситуацій і старались відбирати без шкідливих звичок, аби це не позначалось на репутації гурту. Якщо барабанщик, грубо кажучи, набухався перед концертом, то він грає взагалі не до ладу, чи випити вокалісту – це табу. Тому ми категоричні до цього і у відкриту не вживають двоє – це Влад та Олексій, уже довгий відрізок часу і взагалі. Наш новий басист може, коли захоче. В гурті ніхто не курить, з наркотиками точно не дружить, але басист може іноді випили. Проте в плані “п’яними на сцені” – цього нема і не буде. Можна отримувати задоволення від життя без цих шкідливих для організму речей.

–  Окрім гурту займаєтесь чимось по житті?

– Постійно(сміються). Дуже багато всього цікавого відбувається, хочеться всього спробувати. По-перше, спорт. Активний спосіб життя, стараємось займатись собою, аби виглядати відповідно, аби наші фани хотіли бути схожими на нас. У кожного, звісно, є своя робота, тому що музика в нашій країні не приносить тих грошей, яких би хотілось. Нажаль. Поки що.

– Як ви поєднуєте роботу та музику? Адже ви зараз у турі…

– Ми працюємо в турі. Ми сталий склад за останні три роки, тому оптимізували так, аби могли працювати дистанційно.

– Звідки взагалі черпаєте натхнення? Андрій же пише тексти. Як це відбувається?

Андрій:

– Впливає все: і погода, і переглянуті фільми, і прочитані книги. Також різні життєві ситуації.

– Ви слухаєте більш менш однакову музику, для того, щоб інтереси співпадали в написанні?

– У нас ніколи не було розбіжностей у музиці. Можливо, у попередніх складах, але у нас ні. Просто сідаємо і робимо те, що повинні. Натхнення – воно всюди, ті ж прекрасні пейзажі і місця. В основному, ми пишемо про різні життєві ситуації, про емоційний стан. Є взаємозв’язок з нашими фанами і він підштовхує нас до написання різного виду текстів. Усі ми люди, внаслідок різних ситуацій та подій пишемо про це.

– Чи орієнтуєтесь на якийсь гурт? На кого хочете бути схожими?

– На Morphine Suffering. Насправді музика повинна бути щирою, відвертою. Це повинна бути справжня емоція, яка повинна зачепити слухача. Не потрібно робити ксерокопію. Тому що вона проходить через себе і буде навіть звучати інакше. Будь-який кавер-гурт не зіграє так, як буде звучати оригінал. Якісь фішки інших гуртів світового рівня ми замічаємо, але в нас все одно виходить по-своєму.

– Як у вас тур зараз проходить? В багатьох містах вже побували, де сподобалось, де не дуже? Як публіка приймає?

– Всюди приймають тепло і всюди класно. Не було такого, щоб ми приїхали і звучали незадоволені крики “Ууу, чому ви сюди приїхали?” Ми дуже раді, що пройшли етап не дуже цікавих фестивалів та концертів, які були спочатку. Ми їздили за свій рахунок, жили в однокімнатних квартирах, по 5-6 людей в жахливих умовах, їздили по дешевих білетах в поїздах, виступали першими-другими, на розігріві. Хоч і це був непростий період для нас, але ми пройшли його і дуже задоволені. В кожному місті приходить публіка саме на нас. Уже є результат. Люди нас підтримують, дякуємо їм за це. А виділити якесь конкретне місто не вийде, кожне особливе. Люди співають та відриваються разом з нами. Після концерту ми завжди виходимо на автографсесію, з нами багато людей і це дуже приємно.

– Чи плануєте виступати за кордоном?

– Там нас люди просто не зрозуміють. Ми приїдемо у Штати чи в Німеччину, збереться лише діаспора.

– Чи плануєте англійською мовою записувати?

– Так. Уже є певна зроблена робота, поки вчимось та працюємо.

Бажаємо хлопцям удачі та терпіння, адже кожна праця винагороджується!

Журналіст інтернет-видання “БУГ”
Наталія Тарковська