Інстаблогер Анастасія Кириченко: «Хочу стати прикладом для своїх фоловерів»

У наш час важко уявити сучасну молоду людину без сторінки у соцмережі. Не втрачає популярності ведення свого блогу в Instagram. Як це бути блогером?  Як зацікавити потенційного читача, аби він натиснув кнопку «стежити»? Чи дає ведення блогу можливість не лише стати популярним, але й перетворити це на спосіб заробітку. Для того, щоб дати відповіді на ці запитання молодий блогер з Нововолинська Анастасія Кириченко завітала у студію інтернет-видання «БУГ».

Анастасія навчається на художника-ткача у Львівській академії мистецтв на першому курсі. У 17 років веде блог у соціальній мережі Instagram, де ділиться з читачами своїм життям. Дівчина створила акаунт ще навчаючись в школі. На момент виходу інтерв’ю кількість підписників складає майже 20 тисяч.

— Коли створила свій акаунт в Instagram?

Зареєструвалася 3 роки тому. Там вже були всі мої друзі, тому я теж вирішила спробувати. Спершу, вела сторінку для себе, робила фото і обробляла їх в однаковому стилі. Зовні це виглядало як блог, але я ще не знала що це таке.

— Чому вирішила вести блог? Що наштовхнуло на активне ведення сторінки не лише для себе?

Про блогерів дізналася через рік після реєстрації в Instagram і мене це зацікавило. Я люблю творчість, а створення фото, їх обробка та текст до публікації можна віднести до цього напрямку. Тому вирішила вкладати гроші в спонсортсво, для того щоб розкрутити блог. Спочатку це було нерозумно, бо я не займалася блогерством, але постійно вкладала кошти в рекламу своєї сторінки. Пізніше почала набиратися досвіду і розуміла як робити правильно.

Тож, моє блогерство почалося під час першого розіграшу, де була майже тисяча учасників. Це мене надихнуло, адже було приємно, що можу щось комусь подарувати і людям це подобається.

— А що означає твій нік unniiique_?

Насправді ніколи не вважала себе особливою, але я розумію що кожна людина особлива по-своєму. Тому мені захотілося створити якийсь дивний нік. Вигадала його ще до того, як почала вести блог. Можливо, так мене запам’ятають читачі.

— Цікаво, скільки часу витрачають блогери на Instagram. Таке відчуття, що вони нерозлучні з телефоном. Це так? 

У середньому витрачаю 3 години на Instagram. Зранку та ввечері дивлюся сторіс інших блогерів, шукаю натхнення. Протягом усього дня знімаю сторіс, а ввечері викладаю пост та організовую розіграш.

— При веденні блогу потрібно дотримуватися певної тематики? Про що твій блог?

Мій – про життя. Немає особливої теми.  Можу написати як обробляти фото, якийсь рецепт, про догляд за собою або певні моменти з життя. Зазвичай, пишу спонтанно. Найбільше надихає віддача фоловерів. Лайки, коментарі, приємні повідомлення доводять мені, що я подобаюся комусь і мені хочеться працювати все більше і більше.

— Як батьки відносяться до твого захоплення?

Батьки щасливі, що це мені подобається і приносить дохід. Вони навіть вже розуміють, що мені потрібні фото. Наприклад, коли відпочиваємо на дачі сім’єю, приносять мені щось для нової світлини. Загалом підтримують мене у жартівливій формі.

–– Ти говориш, що блог приносить тобі дохід. Розкажи яким чином.

Зароблені гроші я вкладаю у свій блог, тобто організовую розіграші. Часто пропонують бартер, тобто я отримую товар, декілька днів тестую його і тоді розповідаю це читачам. Ніколи не рекламую того, що може зашкодити людям. 

Рекламу можуть замовляти інші блогери, щоб я розповіла про них. Іноді доводиться відмовляти, бо початківці не завжди розуміють, що блог знаходиться в стадії розробки і може не зацікавити мого читача, тому реклама не буде ефективною.

— Як заробила гроші, щоб просувати блог?

Перші гроші мені допоміг заробляти тато. Ще у 9 років він взяв мене до свого бізнесу. Подаровані кошти я віддавала батькові, які він використовував. Через  деякий час отримувала їх назад, але сума збільшувалася на 10 відсотків. А в 11 років почалася займатися стоком. Я замовляла речі та продавала їх через Інтернет.

— Чи хотіла б ти щоб Instagram став твоєю роботою чи це все-таки хобі?

Особисто для мене це хобі. Знаю багато блогерів, які віддаються цьому повністю. Для мене це дивно, адже Instagram може зникнути, тому не розраховую на це як на роботу. Я навчаюся і планую далі працювати, відкрити якусь справу. Хочу щоб блог супроводжував мене надалі , але не як основна робота. Бувають і моменти, коли є бажання все кинути. У мене багато проблем зі здоров’ям і періодами важко вести блог, адже завжди потрібно бути активним.

Ніколи не пишу і не знімаю, коли поганий настрій. Я не претендую на мільйони, які можуть заробляти блогери. Я це роблю для себе. Дуже подобається те, чим займаюся. Мені добре, коли відчуваю, що подобаюся підписникам.

— Для блогу постійно потрібні нові світлини, правда ж? Хто тебе фотографує? 

Фотографує зазвичай хлопець. Та зараз він у Луцьку, а я у Львові. Його вже навчила фотографувати, залишилося навчити бачити кадр так, як і я. А у Львові мене фотографує одногрупниця. От вона бачить кадр, як мені потрібно.

Є люди, які гарно фотографують, але у них інше бачення, у когось – застаріле. Мені дуже пощастило, що моя подруга бачить фото по-новому. Хоча я досі не переборола свій страх на камеру. Потрібно по-різному позувати, а я  замикаюся в одній позі і все.

Буває що потрібне нове фото, але немає кому сфотографувати. У такому випадку я роблю якусь розкладку, або щось подібне, щоб я могла сфотографувати сама. Та предметні фото вже відходять. На заміну їм йде тенденція до живих, непостановочних, коли фото є випадковим. Важко зловити момент, але такі публікації читачі люблять найбільше. Фото на площині, тобто якась розкладка вже не є цікавими читачам.

На даний момент фотографую на телефон, але хочу придбати камеру, для кращих знімків. Насправді багато блогерів роблять світлини на хороший фотоапарат. Бо навіть найкращий телефон не зробить таких якісних знімків, як камера.

— Є хейтери? Як ставляться однолітки до твого хобі?

Є декілька людей, яким щось не подобається, вони можуть написати це в повідомленнях, але я їх просто блокую і все. Щодо однолітків… Наприкінці школи мій блог став активним, але ніхто з однокласників у це не вникав. Тому все було добре. Одногрупники  теж ставляться нормально, але я помітила що є декілька дівчат, які цьому заздрять.

— Відчуваєш відповідальність за своїх читачів?

Так, звичайно. Ніколи не можна рекламувати те, що може комусь зашкодити. Треба думати, що говорю, дуже фільтрувати все. Є такі люди, що не сприймають нормально й можуть з мухи зробити слона. Серйозних казусів у мене ще не траплялося,  але потрібно за усім слідкувати і тому це велика відповідальність.

— Що найскладніше для тебе в веденні блогу?

Для мене це напевно написати текст. Завжди була сором’язлива, тому мені важко знімати сторіс і писати, адже я думаю що це нікому не потрібно. Маю страх до камери. Коли знімаю відео на вулиці, люди деколи зглядаються, особливо у маленькому місті, як наш Нововолинськ. У Львові з цим простіше. Спочатку я змушувала себе знімати щось, адже це мій комплекс і я маю це подолати.

— Хто для тебе є взірцем серед блогерів? У кого черпаєш натхнення?

Подобається багато, але найбільше – Аліна Френдій. Їй усього 23 роки, а вона вже має свій бізнес, відкрила шоурум та розповідає про це фоловерам.

— Як ти бачиш себе та свій блог через 10 років? Є ціль в житті?

Відкрити власну справу – це моя ціль, мрію стати дизайнером. Цілі щодо блогу немає. Instagram – це не саме головне у моєму житті. Я не намагаюся набрати мільйон підписників.

У блозі хотілося б показувати свою творчість, роботу, подорожі, ділитися своїм життям із читачем. Хочу бути не лише блогером, але й стати прикладом для підписників. Блог буде розвиватися й ставати кращим разом зі мною.

Розмову вела Каріна Захарчук, студентка 1-го курсу факультету журналістики Національного університету «Львівська політехніка», для інтернет-видання «БУГ»