Футболістка Ладомиру стала гравчинею литовського клубу «Вільнюс»

Христина Перевізник – футбольна гравчиня з десятирічним стажем. Вона була у складі ЖКФ «Ладомир», що у Володимирі. З настанням війни, клуб призупинив тренування і дівчина відправилася до Литви, щоб мати змогу грати далі.

Христина поділилася з БУГом історією про свою кар’єру.

Як тобі вдалося стати одною з кращих гравчинь?

Щоб ставати кращим в своїй справі, потрібно ставити собі ціль і йти до неї, а також не переставати мріяти !

Я ставила собі ціль на сезон: забивати з кожною грою все більше і більше, била рекорди тільки свої, щоб рухатися вище.

Залишалася після тренувань і допрацьовувала, ходила в тренажерний зал, бігала додатково, запитувала в тренера як правильно, над чим потрібно працювати.

Дякую за величезний вклад у мій розвиток тренеру Олегу Бортніку.
Після тренувань виконувала понад сто ударів і більше, щоб у грі використовувати свої гольові моменти і помагати команді здобувати перемоги та бали!

Зрозуміла для себе, що талант – це ще не все, вдосконалювати себе кожного дня куди важливіше, це стало моїм пріоритетом! Моя щоденна додаткова робота допомогла мені у багатьох моїх досягненнях, особливо у тому, що я опинилася в рядах кращих нападників України та стала гравцем Національної Збірної України!

Які є в тебе індивідуальні нагороди?

Індивідуальних нагород у мене, якщо чесно, не багато. Те, що пригадую, то це більше з юнацьких змагань, в яких отримувала статуетки в турнірах і конверти за симпатію глядачів, як кращого гравця. У турнірах нагороджували також, як кращу нападницю.

Ще був випадок смішний, де я на турнірі стала кращим гравцем, але статуетки не було для мене, тому мені вручили статуетку воротаря.

Але найгарніша статуетка за “кращого нападник першої ліги” це футбольна бутса дуже красива. Ми тоді стали чемпіонами, і мені вручили її.

У дорослому футболі, вже отримуєш частіше командні нагороди.

Як опинилася в Литві, як тобі тут?

Життя змінилося. У Литві я опинилася через війну, яка зараз відбувається в нашій країні. Я виступала за ФК “Ладомир”, але всі клуби в Україні припинили тренування.

Наш клуб надав можливість виїхати та грати за інші клуби, за що я вдячна!

Щоб продовжувати грати та тренуватися, потрібно було виїжджати з країни. З командою мені допоміг мій агент, було декілька варіантів, але пріоритетом було для мене ближче додому, тому що моя сім’я залишилася в Україні.

Я перейшла до литовського клубу «Вільнюс», тут я вже третій тиждень і можу сказати, що колектив молодий та перспективний. Багато дівчат грають за юнацьку, молодіжну та національні збірні!

Прийняли мене з теплотою, турботою, ну, і з жартами також. Я постараюся допомогти в цьому сезоні команді, є задачі, які поставив тренерський штаб та керівництво клубу.

Умови для тренувань на хорошому рівні. У нових тренерів стараюся брати максимум нового для себе.

Надіюся, цей сезон буде успішний, як для мене, так і для клубу. На даний час, це дуже хороші умови для мене, щоб розвиватися далі та рости.

Окрім футболу, тут я стараюся допомагати своїй країні – волонтерю за можливості. Хоч я і за кордоном: всією душею і серцем я зі своєю країною і пишаюся тим, що я українка! Я вірю в наших людей і вірю в перемогу.

Читайте також: футболістка з володимирської команди Вікторія Гірин гратиме в Іспанії