Розповіли 5 цікавих традицій на Різдво, про які рідко згадують

Щороку 7-го січня віруючі відзначають Різдво Христове. Для багатьох це сімейне свято, коли за великим столом збираються і дорослі, і діти.

Напередодні одного з найбільш значущих релігійних свят Апостроф вирішив згадати, які традиції та звичаї були у наших предків.

У наші дні в різдвяний святвечір (6 січня) прийнято ставити на стіл 12 пісних страв, однак спробувати їх можна тільки після появи на небі першої зірки. Багато людей перед Різдвом дотримуються 40-денного посту, під час якого не вживають яйця, м’ясо і молочні продукти, алкоголь і т.д.

Увечері 6 січня також прийнято ходити до церкви на святкове богослужіння. Деякі господині беруть з собою кутю, яку освячує батюшка в церкві. Після цього вся родина збирається вдома за святковим столом і після прочитання молитви “Отче наш” сідає за трапезу. Вітають один одного словами: “Христос народився! Славімо його!”.

У наших предків було ще кілька традицій на Різдво, яких сьогодні вже практично не дотримуються.

У давні часи різдвяну вечерю не починали, поки господар будинку не ставив в кутку столу або біля ікон Дідух – перший або останній зібраний солом’яний сніп з пшениці, вівса, льону. Дідух стояв у будинку протягом тижня: за повір’ями, його присутність приносила в сім’ю гарний настрій, затишок і святковість. Пізніше він став символом святого Йосипа, чоловіка Діви Марії і земного батька Ісуса Христа.

Потім господар першим пробував кутю і підкидав її до стелі. Якщо вона хоч трошки прилипне – рік обіцяє бути врожайним.

Також на Різдво в будинку запалювали свічку – в пам’ять про померлих родичів. Якщо за минулий рік в будинку хтось помер – для нього за різдвяним столом залишали прилади. А перед тим, як сісти на стілець, потрібно було подути на нього, щоб не зайняти місце померлого родича.

Вважалося, що під час різдвяної вечері потрібно спробувати все 12 страв, однак з’їдати їх повністю не можна – інакше весь рік буде порожній холодильник. Також до завершення трапези нікому не можна було вставати з-за столу і виходити з дому – щоб не впустити туди нечисту силу.

Після святкової вечері йшли колядувати, переодягаючись в різних казкових персонажів. Обов’язковим атрибутом була зірка, яку постійно носив ватажок колядників. Заходячи на подвір’я, вони просили дозволу і, коли господар дозволяв, починали виставу з вітальних пісень-колядок та жартівливих сценок.