Хроніки краху невідворотного – 2

У Нововолинську – шквал пікетувань. Іще раніше, до цього – паспортного столу, міліції, прокуратури, ДП «Волиньвугілля» а тепер – і міськради. Це безумовна і певна ознака негараздів, м’яко кажучи. У виконкомі, на шахтах, територіальному комітеті профспілки шахтарів та правоохоронних органах. Ці відомства та владні установи, аж надто хворі. Корупцією.

Неозброєним оком видно, що настав час їхнього реформування, очищення від напівкримінального елементу, скорочення бюрократичного апарату та кардинальних змін у методах і стилі роботи державних чиновників. Причини: несправедливість, тупість і підлість місцевої влади, непрофесійність міліції та прокуратури, розкрадання міського бюджету та виділених державою Україна коштів на вугільну галузь. І прадавня, улюблена гра брехливих службовців – відмовчування. Артистизму якої, як і чиновницькій нахабній та вдаваній придуркуватості – нічого особливого, мовляв, не відбувається, може позаздрить будь-який професійний актор. Якщо й це не спрацьовує у діло йде розхитування маятника відписок. Яке безвідмовно та надійно затягує час. Я не буду зупинятися на шахтарських акціях спротиву, викликаних у першу чергу, невиплатою зарплати. Не умовами праці під землею і не корупцією посеред шахтарських генералів, і навіть не згасаючими помалу копальнями через об’єктивні причини невідворотного сходження на нуль видобутку вугілля у волинських шахтах, а саме цим чинником. Хоча, задля справедливості треба сказати, що на шахтарських мітингах слова «корупція» та «крадіжки» звучали досить часто.

Начальство вуглярів і місцева влада дивились на ці події, схоже, через призму шкурництва. Інакше і не скажеш. Потрібно було щось наобіцяти, та процес вже став некерованим. Міські чиновники і пригодовані профспілкові боси із теркому та вугільних підприємств вплинути на події та реалізувати свій власний сценарій, як це було нещодавно на центральній площі, вже не могли. По єдиній і банально простій причині: люди їм не вірили. Міський голова розливався соловейком, обіцяючи три безкоштовні автобуси шахтарям для поїздки у Київ. Штурмувати Верховну раду. Туди – за пів-тисячі кілометрів на схід! Аби подалі від Нововолинська і від нього самого. Він, схоже, був готовий заплатити і за три наймодерніші повітряні лайнери для шахтарів, аби тільки відправити рудокопів, кудись на край світу. Крісло, що видавалося намертво закріпленим на залізобетонному фундаменті задавненої корупції, в черговий раз сильно хитнулося під старим сивовусим інтриганом. Надзвичайно цікавою була і власна, так би мовити, самооборона голови, що вийшла вже не вперше перед світлі людські очі. Складалася вона із досить непересічних людей, котрі як вбачається, мали чи мають, проблеми із законом. Прізвища їхні відомі. Слова «відставка» не прозвучало. Хоча, «ганьба!» була не раз. Я думаю, що наша міська влада має повне право на гарантовані їй конституційні права і свободи, як і всі люди. Отож, хай зберуться мирно, без зброї, згідно Розділу ІІ, ст. 39 Конституції України, подавши попередньо письмове повідомлення у МВ УМВС і у міськраду та й проводять свої протестні акції і демонстрації. Які вимоги будуть? Ну, скажімо, за припинення «несправедливих» пікетувань шахтарями міськради, адміністрації вугільників, теркому, прокуратури і міліції. Чи проти співання колядок під вікнами вілли міського голови вночі. Або за підвищення самим собі зарплат і пенсій, виплат на покращення побутових умов, придбання для себе найновіших марок авто, збільшення премій за роботу із секретними документами і високі досягнення у праці, додатку державних коштів на оздоровлення і закордонні відрядження, вихідну допомогу… Мало що. Мають право. Вони теж люди! Хоча, дещо й відрізняються від нас із вами. Отож, вперед.

30.12.2014 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ