<
Володимир Демчук

Зупинись. Згадай. Вшануй

11:17 | 6.10.2025 / Погляд / / Коментарі відсутні

Інформаційний простір негодує – щоденну хвилину мовчання називають обов’язковою, примусовою, пафосною і показушною. Про це було гнівне висловлювання столичного блогера Артура Пономарьова, російськомовного українця.

Перш за все, саме по собі поняття російськомовний українець – це як католик московського патріархату, ще той оксюморон. Швидше за все, цей киянин ментально ніколи не відчував приналежності до нашої національності.

Мережа повниться закликами – терміново мобілізувати! Та я все ж нагадаю, що захист рідної землі – це висока честь, а не кара, це про гідність і відвагу, про самопожертву і все найкраще, що є в людині. І я знайду аргументи у розмові, якщо хтось називатиме тих, хто працює в ТЦК та СП, що є структирним підрозділом ЗСУ, людоловами, і ця розмова не буде з приємних!

Так, після того відео до нього телефонували військові, спілкувались і представники СБУ, опісля було каяття – але чи було воно щирим?..

Є і симпатики, які теж не розуміють, для чого о 9.00 щоденно зупинятись, відриватись від своїх справ, вшановувати тих, хто віддав себе за нас із вами. Як і не розуміють, чому центральні вулиці міст перетворено на місця споминів. Дослівно вислів Пономарьова: “Мало того, що Хрещатик перетворили в такий меморіальний комплекс, більше схожий на кладовище, так і ще й хочуть, щоб люди щодня о 9 ранку зупинялися, займалися цією показухою, як це заведено на заході України. Ну, тепер і в Києві хочуть зробити те саме”.

Чи не забув цей молодик той факт, на що саме перетворює росія нашу країну, множить руїни і горе, знищує будівлі і людські життя?! Вочевидь, його це не так бентежить …

Вкотре звертаюсь до вас, земляки, нововолинці, волиняни! Невже дійсно віддати хвилину з дорогоцінного часу щоденно о 9.00 так важко? Невже то стосується лише тих, кого торкнулась біда?
Хвилина мовчання – в жодному разі не формальність, і вона не повинна сприйматись як обов’язок, як щось важливе лише для тих, кого війна торкнулася безпосередньо. Це – наш спільний, щоденний обряд. Це – наш колективний борг пам’яті перед усіма, чиї життя забрала російська агресія.

Кожен із нас, незалежно від віку, освіти, статусу, професії чи місця проживання, зупиняється, щоб висловити глибоку вдячність і шану.

Ми мовчимо не лише за військовими, які захищали нашу землю, а й за кожного полеглого! За невинних дітей, чиї життя обірвалися під обстрілами, за дорослих цивільних, убитих у власних домівках, за лікарів, які рятували пацієнтів, за пожежних і комунальників, водіїв і педагогів, двірників і власників бізнесу, спортсменів і пенсіонерів – за всіх, хто мав жити, але став жертвою терору.

Ця хвилина – це нагадування: ми єдині у своїй скорботі та рішучості. Наша мовчанка – це найгучніший голос, що підтверджує: ми пам’ятаємо ціну свободи і ніхто не буде забутий. Нехай цей щоденний ритуал стане непорушним виявом нашої національної честі та єдності.
Зупинись. Згадай. Вшануй.

Ця війна забрала у мене сина, якому би виповнилось 50, якби не вічні 39. Допоки живу, я буду пам’ятати… Допоки живу, о 9.00 – хвилина мовчання.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...