<
Ігор Гузь

Зараз головне — не те, що далі робитиме Трамп, а те, як ми, українці, поводитимемося тут, в Україні!

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:08 | 1.03.2025 / Погляд / коментарі 3

Давайте будемо чесними із собою. Трампу та Венсу плювати на інтереси України. Усе, що їх цікавить, — довести американському виборцю, що Байден займався дурницями, витратив сотні мільярдів у нікуди і взагалі був невдахою. Довести всьому світу, що, всупереч міжнародному праву, вони поводитимуться як гопники з підворіття і ставитимуть усіх раком. Завтра окуповуватимуть Гренландію, робитимуть Канаду 51-м штатом і приватизовуватимуть Панамський канал.

– Що ви очікували від Зеленського? Що він має тихенько сидіти в куточку, ковтати всі ці приниження та підписувати все, що йому там понаписують? АЛЕ ЦЕ ВЖЕ Ж ХОЛЄРА БУЛО!!! Хіба не так у нас забрали ядерну зброю і змусили підписати Будапештський меморандум? Тоді ми точно сиділи в куточку й жували соплі. А тепер розгрібаємо!

– Зеленський вчинив правильно! Не дав себе й нас принизити! Не дозволив поставити нас раком і не підписав капітуляцію. Так, він підняв ставки й грається з вогнем, але чи є в нас інший вибір?

– Крім того, Зеленський показав усьому світу, що з Трампом та Венсом можна говорити на рівних, ставити свої умови й, за потреби, посилати їх на три літери. Премʼєрка Данії, президентка Мексики тепер знають, як це. Джастін Трюдо та Урсула фон дер Ляєн теж. Світ наших союзників розуміє, що можна чинити опір дурості та нахабності.

– Без гарантій – а весь цей гармидер саме про це – кремлівський карлик після зупинки війни й якоїсь кабальної мирної угоди здійснить ще один наступ за рік. І тоді буде в десять разів важче, ніж три роки тому. Чому важче — ви всі знаєте. Тому не треба боятися піднімати ставки й гратися з вогнем — це єдиний шанс на справедливий мир і реальні гарантії безпеки.

– Відсутність гарантій це доля Афганістану, яким США «займалися» двадцять років, витратили трильйони доларів, а потім просто пішли й забули. І про країну, і про десятки мільйонів її жителів. Забули — від слова взагалі.

– Зараз головне — не те, що далі робитиме Трамп, а те, як ми, українці, поводитимемося тут, в Україні! Беззастережна єдність! Підтримка ЗСУ! Готовність тримати удар і свою лінію! Бо правда за нами, і ми це знаємо. Вільний світ теж це знає! І цей дружній до нас світ сьогодні точно розуміє: якщо зараз дати зʼїсти Україну, завтра на 100% зʼїдять інших. Почнуть із Балтійських країн, Фінляндії чи Швеції…

Тому не треба панікувати! Україна творить світову історію, бореться за своє майбутнє, піднімає голос на весь світ і змушує всіх навколо поважати себе!

P.S. Щодо наших внутрішніх політичних процесів — ми з ними спокійно розберемося після справедливого миру, на виборах. Ми не провалимо цей екзамен — суспільство готове до таких завдань! І саме українці визначать, хто вестиме їх далі: Зеленський, Залужний чи хтось інший!

Матеріалом для публікації став пост народного депутата України Ігоря Гузя у фейсбуці

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 3
  1. супільство хоче миру!бо далі буде тільки гірше,більше смертей,руйнувань,втрат територій!Зелі це не цікаво,його цікавитьтільки влада!

  2. 100% – Щодо наших внутрішніх політичних процесів — ми з ними спокійно розберемося після справедливого миру, на виборах. Ми не провалимо цей екзамен — суспільство готове до таких завдань! І саме українці визначать, хто вестиме їх далі: Зеленський, Залужний чи хтось інший

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...