<
Василь Нагорний

Я теж, як і ви, звик, що десь там далеко на сході хтось стріляє

Цей запис опубліковано більш як рік тому
22:26 | 15.06.2018 / Погляд / коментарі 2

Я теж, як і ви, звик, що десь там далеко на сході хтось стріляє, хтось гине, щось відбувається, а тут життя триває…

Але ж привезли загиблого молодого хлопця на Волинь, а лише Горохівщина оголосила жалобу? За добу двоє загиблих на сході, якась жіночка в центрі Луцька стоїть плаче біля Стенду Пам’яті, а поруч на всю лабає музон з циркової палатки…

Ніколи не ратував за припинення будь-яких розважальних дійств під час війни, але ж ми повинні хоч якось виявляти свою повагу до тих, хто віддає своє зовсім юне життя в цій такій далекій близькій війні, про яку ми в більшості згадуємо, дивлячись теленовини …

Держава починається з пам”яті про загиблих захисників та поваги громадян один до одного. Чуже горе не так болить як своє, але повинне принаймні викликати співчуття… Оголошення жалоби, загальнообласна хвилина памяті (одна хвилинка всього), це найменше, що можна зробити… Миколі було лише 26 … без музики день-дваі хіба не прожили б… (

Р.S. може я просто не натрапив на таке розпорядження голови ОДА чи голови облради, але чому тоді “лабає музон” в центрі?

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Я не звик. Я оплакую і молюсь за кожного загиблого Героя у війні проти Росії. Вам потрібно було викликати поліцію і скласти протокол про порушення порядку у громадському місці.

  2. впевнений, шо оплакуючи героїв АТО, бандеро-комсомолець не забуває поставити свічку за здравіє вальцмана…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...