<
Світлана Гальчик

Вже минула доба, як ми прокапали хіміотерапію, стан Ромчика добрий, він їсть, грається, головної болі і рвоти немає

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:17 | 18.07.2018 / Погляд / Коментарі відсутні

Вже минула доба, як ми прокапали хіміотерапію, стан Ромчика добрий, він їсть, грається, головної болі і рвоти немає, температури теж. Завтра нам виставлять рахунок на оплату лікування.

Єдине що погано спить в ночі, дуже сильно скрегоче зубами, постогнує, часто крутиться, сіпається. Я повідомила це лікарю, вона каже , що це скоріше всього наслідки стресу, який він пережив недавно, і я не здивуюсь, бо це був стрес не тільки для Роми , а для всієї нашої сім’ї. Це колись вийде окрема історія, поки не хочу на це витрачати час, пережили і слава Господу, що він дав нам можливість поїхати в Туреччину. Будемо слідкувати за станом, якщо не пройде, випишуть заспокійливі для Роми.

В понеділок ми поступили на госпіталізацію з головними болями і рвотою, високою температурою, поздавали аналізи на інфекції, віруси. Лікарю за добу вдалось стабілізувати наш стан без обезболюючих, без протирвотних, і навіть прокапали хімію, протипоказань не було. Але нажаль на квартиру ще нас не відпускають, чекаємо результати бакпосівів, тому лишаємось до завтра.

Ромі тут не страшно, ми всі разом, ніхто не колить пальчики по сто разів, катетери ставлять з першого разу, кров потім беруть з катетерів, йому не больно, медсестри всі посміхаються, вгощають його , сміються, граються з ним,а головне, для нас це важливо, ніхто нам не внушає фрази ” змиріться, ви всеодно помрете ” , а навпаки, настроюють на гарний результат.

А для нас зараз саме важливо молитись Господу, щоб це вже нарешті було хоть якесь біле світло серед цієї пітьми, бо так тяжко як зараз, за всі 10 місяців не було.

Дякуємо, що ви з нами, ми відчуваємо вашу підтримку, кожного любимо і обіймаємо , не забувайте про Ромчика у молитвах. Любіть своїх діток і частіше їм про це говоріть, щоб вони знали, що вони у вас найкращі.

П.с. Наш Ромчик марить попасти на виставку динозаврів, а поки ми готуємо виставку малюнків Роми з динозаврами (за тиждень змалював дві упаковки фломастерів)

Допомогу на лікування можна перерахувати на картку ПриватБанку 5168757319064871 Юрій Гальчик (тато хлопчика).

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...