<
Світлана Гальчик

Вже минула доба, як ми прокапали хіміотерапію, стан Ромчика добрий, він їсть, грається, головної болі і рвоти немає

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:17 | 18.07.2018 / Погляд / Коментарі відсутні

Вже минула доба, як ми прокапали хіміотерапію, стан Ромчика добрий, він їсть, грається, головної болі і рвоти немає, температури теж. Завтра нам виставлять рахунок на оплату лікування.

Єдине що погано спить в ночі, дуже сильно скрегоче зубами, постогнує, часто крутиться, сіпається. Я повідомила це лікарю, вона каже , що це скоріше всього наслідки стресу, який він пережив недавно, і я не здивуюсь, бо це був стрес не тільки для Роми , а для всієї нашої сім’ї. Це колись вийде окрема історія, поки не хочу на це витрачати час, пережили і слава Господу, що він дав нам можливість поїхати в Туреччину. Будемо слідкувати за станом, якщо не пройде, випишуть заспокійливі для Роми.

В понеділок ми поступили на госпіталізацію з головними болями і рвотою, високою температурою, поздавали аналізи на інфекції, віруси. Лікарю за добу вдалось стабілізувати наш стан без обезболюючих, без протирвотних, і навіть прокапали хімію, протипоказань не було. Але нажаль на квартиру ще нас не відпускають, чекаємо результати бакпосівів, тому лишаємось до завтра.

Ромі тут не страшно, ми всі разом, ніхто не колить пальчики по сто разів, катетери ставлять з першого разу, кров потім беруть з катетерів, йому не больно, медсестри всі посміхаються, вгощають його , сміються, граються з ним,а головне, для нас це важливо, ніхто нам не внушає фрази ” змиріться, ви всеодно помрете ” , а навпаки, настроюють на гарний результат.

А для нас зараз саме важливо молитись Господу, щоб це вже нарешті було хоть якесь біле світло серед цієї пітьми, бо так тяжко як зараз, за всі 10 місяців не було.

Дякуємо, що ви з нами, ми відчуваємо вашу підтримку, кожного любимо і обіймаємо , не забувайте про Ромчика у молитвах. Любіть своїх діток і частіше їм про це говоріть, щоб вони знали, що вони у вас найкращі.

П.с. Наш Ромчик марить попасти на виставку динозаврів, а поки ми готуємо виставку малюнків Роми з динозаврами (за тиждень змалював дві упаковки фломастерів)

Допомогу на лікування можна перерахувати на картку ПриватБанку 5168757319064871 Юрій Гальчик (тато хлопчика).

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...