<
Ярослав Матвійчук

Влада повинна відреагувати на потреби усіх, але не забути про тих, хто формує бюджет Володимира – підприємців, платників податків

Цей запис опубліковано більш як рік тому
21:11 | 22.10.2020 / Погляд / Коментарі відсутні

Коронавірус став справжнім викликом для людства. Починаючи від березня, українці живуть в режимі карантину. Світ досі не знає, що робити, як боротись. Має місце і недбальство, тому що частина людей – попри летальні випадки та статистику – продовжує бути налаштована скептично.

Жодні доводи – не є дієвими. Скепсис зникає в момент ураження. На жаль, це правда – протидіяти смертоносному монстру ми можемо єдиним шляхом: берегти себе та близьких. Життя змінило свій темп, переглянулись пріоритети.

Чимало людей втратили засоби до існування. Працюючи першим заступником міського голови Володимира-Волинського, задачею №1 в ході пандемії була ліквідація наслідків надзвичайної ситуації, відчув сповна, як підвищувався градус соціальної напруги.

Мені доводилось чути біль людей, які не знають, як рухатись далі, які залишились без засобів для існування. Прикро, але на їх окремі питання я не мав відповіді.Після літнього спаду піднімається чергова хвиля, кількість інфікованих стрімко росте. Все менше тих, хто не має в оточенні осіб, котрих не торкнувся коронавірус. Всі “красоти” самоізоляції пізнав і я.

Що ж таке червона зона, у яку ми потрапили? Це обмеження роботи громадського транспорту, закладів освіти, культури, кінотеатрів, діяльність ТРЦ, кафе та ресторанів, закладів торговельного і побутового обслуговування населення. Це зроблено з єдиною метою – мінімізувати контакти!

Станом на сьогодні маємо 20 точок підключення до кисню, ще 20 оснащується. Важкохворі отримають можливість дихати.

Коронавірус кинув виклик усім – органам місцевого самоврядування, бізнесу, лікарям і безпосередньо тобі, читачу. Влада усіх рівнів повинна відреагувати на потреби усіх, але не забути про те, хто формує бюджет – підприємців, платників податків. Доцільно піти їм назустріч, посприяти зі збереженням справи, зробити максимум, аби ті не закрились. Кошти, які вони відраховують, це пенсії, зарплати працівників бюджетної сфери, це благоустрій.

Застерігаю усіх і кожного дотримуватись усіх норм, обов’язково носити маски, мінімізувати контакти. Особливо пильнуватись мають особи похилого віку, а також ті, що мають хронічні захворювання.

Бережіть найдорожчих, бережіть батьків. Подбайте, аби вони менше знаходились серед людей, купуйте їм все необхідне – побутову хімію, продукти харчування, книги, газети, сплатіть замість них комунальні послуги та поповніть телефон.

Навчіть користуватись сучасними засобами зв’язку, аби завжди мати можливість чути і бачити рідну людину, аби навіть в умовах карантину могли жити повноцінно, спілкуватись із друзями.Пояснюйте про небезпеку, потурбуйтесь, аби мали в достатній кількості маски та антисептики, розкажіть про соціальну дистанцію. І найголовніше – заспокойте їх.

Ми спільно творимо наше спільне завтра. Тож сподіваюсь і щиро бажаю, аби вже зовсім скоро ми поглянули на світ без коронавірусу.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...