<
Наталія Тарковська

«Відверті фото» з відпустки або ж «та ясно як вона там служить»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:17 | 9.04.2025 / Погляд / / Коментарі відсутні

До мене дійшли чутки, що мене обговорюють в моєму місті. Я б не звернула на це уваги, але коли йдеться про про військових – вибачте, я не змовчу (особисте ставлення до людини, від якої я це почула, не зміниться).

Суть чутки така – я, начебто, публікую “відверті фото”, де посміхаюся і люди, які тут, у глибочезному тилу, в мене за спиною роблять “висновки”, як я там, мовляв, воюю. звісно, натякаючи і на сексуальну складову, тикаючи мене носом в те, що я маю бути ще скромніша, і на те, що я недостатньо страждаю на війні.

Бо війна, на їхню “експертну” думку, – це тільки штурми. а в мене тут тільки красиві фото, а отже “та ясно, ЧИМ І ЯК Я ТАМ ВОЮЮ”

Людоньки, які це говорять – ви там не охрініли, прости Господи?

По перше – піст! Батюшки, до яких ви ходите, вас не вчили, що в піст треба обмежити себе в улюблених речах та образах навколишніх?

По друге – сучасна війна – це не тільки штурми. щоб в цьому переконатися – на @lobbyx прочитайте перелік існуючих вакансій.

По третє – у вас скільки людей з сім’ї служать? 1? 2? А в мене – 4, не враховуючи мене. Майте елементарну повагу до мене та моєї сім’ї, якщо не повагу – то хоч трохи бійтеся Бога.

Ви маєте своїх дітей, чоловіків, жінок, сім’ю? Так тіштеся ними! А я – не маю, і весь свій час присвячую службі. Бог все бачить. я сама зробила свій вибір піти служити, я знала, куди іду, і я маю право не здихати від депресії чи ПА, якби вам від цього не пекло.

Четверте – ви, шановні, маєте так багато вільного часу обговорювати, як я служу? Ви, бачу, знаєте як краще? Хочете краще за мене служити? Є багато тилових посад, буду щиро рада, якщо хоч одна з вас піде служити хоча б діловодом після цього допису, а тоді тикайте мені скільки влізе після того, як послужите більше ніж рік.

Вам самим від себе не гидко? З часом, я дізнаюся імена кожного з вас – ви зрозумієте це, бо я більше не обійму вас при зустрічі.

Маленька історія про те, як в моєму армійському житті живе і точить черв’ячка не людська не сутність.

Джерелом для публікації став пост на фейсбук-сторінці військовослужбовиці ЗСУ Наталії Тарковської.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Андрій Бокоч
15.06.2026
Ніч із 14 на 15 червня була тривожною і бентежною. Ворог знову вдарив по Україні, по столиці. Ворог вдарив по Києво-Печерській лаврі. Один "шахед" влучив у Стефанівський приділ - вівтарну частину Успенського собору, а ще ...
Єгор Кравець
13.06.2026
Я особисто дуже вдячний тим полякам, які у 2022 році прихистили українців від війни. Це безцінний вчинок, який неможливо забути. Але польській державі я не бачу резону дякувати. Бо Україна – це порятунок Польщі. І коли ...
Анатолій Анатоліч
12.06.2026
Далі суто моя думка. Я вам її не нав'язую. Я не є експертом в питання життя Булгакова. Орієнтуюсь виключно на доступну інфу і на свої думки. Тож... Не розумію страждань стосовно Бvлгакова. Хочете читати- читайте. Хочете ...
Поль Мішель Манандіз
5.06.2026
А якщо він досі там — значить, хтось і далі залишає ці двері прочиненими, замість того щоб остаточно їх зачинити. Ворог проник не лише до нас. Він проник усюди, використовуючи людські слабкості, марнославство, довіру й ...
Ірина Іванців-Гріга
4.06.2026
Крик душі лікарки у кінці навчального року, яка втомилася лікувати здорові дитячі животи перед контрольними чи після заліків, або роздуми відмінниці-перфекціоністки. ...сьогодні багато говорять про якість освіти, рейтинги ...