<
Наталія Тарковська

«Відверті фото» з відпустки або ж «та ясно як вона там служить»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:17 | 9.04.2025 / Погляд / / Коментарі відсутні

До мене дійшли чутки, що мене обговорюють в моєму місті. Я б не звернула на це уваги, але коли йдеться про про військових – вибачте, я не змовчу (особисте ставлення до людини, від якої я це почула, не зміниться).

Суть чутки така – я, начебто, публікую “відверті фото”, де посміхаюся і люди, які тут, у глибочезному тилу, в мене за спиною роблять “висновки”, як я там, мовляв, воюю. звісно, натякаючи і на сексуальну складову, тикаючи мене носом в те, що я маю бути ще скромніша, і на те, що я недостатньо страждаю на війні.

Бо війна, на їхню “експертну” думку, – це тільки штурми. а в мене тут тільки красиві фото, а отже “та ясно, ЧИМ І ЯК Я ТАМ ВОЮЮ”

Людоньки, які це говорять – ви там не охрініли, прости Господи?

По перше – піст! Батюшки, до яких ви ходите, вас не вчили, що в піст треба обмежити себе в улюблених речах та образах навколишніх?

По друге – сучасна війна – це не тільки штурми. щоб в цьому переконатися – на @lobbyx прочитайте перелік існуючих вакансій.

По третє – у вас скільки людей з сім’ї служать? 1? 2? А в мене – 4, не враховуючи мене. Майте елементарну повагу до мене та моєї сім’ї, якщо не повагу – то хоч трохи бійтеся Бога.

Ви маєте своїх дітей, чоловіків, жінок, сім’ю? Так тіштеся ними! А я – не маю, і весь свій час присвячую службі. Бог все бачить. я сама зробила свій вибір піти служити, я знала, куди іду, і я маю право не здихати від депресії чи ПА, якби вам від цього не пекло.

Четверте – ви, шановні, маєте так багато вільного часу обговорювати, як я служу? Ви, бачу, знаєте як краще? Хочете краще за мене служити? Є багато тилових посад, буду щиро рада, якщо хоч одна з вас піде служити хоча б діловодом після цього допису, а тоді тикайте мені скільки влізе після того, як послужите більше ніж рік.

Вам самим від себе не гидко? З часом, я дізнаюся імена кожного з вас – ви зрозумієте це, бо я більше не обійму вас при зустрічі.

Маленька історія про те, як в моєму армійському житті живе і точить черв’ячка не людська не сутність.

Джерелом для публікації став пост на фейсбук-сторінці військовослужбовиці ЗСУ Наталії Тарковської.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...