<
Наталія Тарковська

«Відверті фото» з відпустки або ж «та ясно як вона там служить»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:17 | 9.04.2025 / Погляд / / Коментарі відсутні

До мене дійшли чутки, що мене обговорюють в моєму місті. Я б не звернула на це уваги, але коли йдеться про про військових – вибачте, я не змовчу (особисте ставлення до людини, від якої я це почула, не зміниться).

Суть чутки така – я, начебто, публікую “відверті фото”, де посміхаюся і люди, які тут, у глибочезному тилу, в мене за спиною роблять “висновки”, як я там, мовляв, воюю. звісно, натякаючи і на сексуальну складову, тикаючи мене носом в те, що я маю бути ще скромніша, і на те, що я недостатньо страждаю на війні.

Бо війна, на їхню “експертну” думку, – це тільки штурми. а в мене тут тільки красиві фото, а отже “та ясно, ЧИМ І ЯК Я ТАМ ВОЮЮ”

Людоньки, які це говорять – ви там не охрініли, прости Господи?

По перше – піст! Батюшки, до яких ви ходите, вас не вчили, що в піст треба обмежити себе в улюблених речах та образах навколишніх?

По друге – сучасна війна – це не тільки штурми. щоб в цьому переконатися – на @lobbyx прочитайте перелік існуючих вакансій.

По третє – у вас скільки людей з сім’ї служать? 1? 2? А в мене – 4, не враховуючи мене. Майте елементарну повагу до мене та моєї сім’ї, якщо не повагу – то хоч трохи бійтеся Бога.

Ви маєте своїх дітей, чоловіків, жінок, сім’ю? Так тіштеся ними! А я – не маю, і весь свій час присвячую службі. Бог все бачить. я сама зробила свій вибір піти служити, я знала, куди іду, і я маю право не здихати від депресії чи ПА, якби вам від цього не пекло.

Четверте – ви, шановні, маєте так багато вільного часу обговорювати, як я служу? Ви, бачу, знаєте як краще? Хочете краще за мене служити? Є багато тилових посад, буду щиро рада, якщо хоч одна з вас піде служити хоча б діловодом після цього допису, а тоді тикайте мені скільки влізе після того, як послужите більше ніж рік.

Вам самим від себе не гидко? З часом, я дізнаюся імена кожного з вас – ви зрозумієте це, бо я більше не обійму вас при зустрічі.

Маленька історія про те, як в моєму армійському житті живе і точить черв’ячка не людська не сутність.

Джерелом для публікації став пост на фейсбук-сторінці військовослужбовиці ЗСУ Наталії Тарковської.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Священник Олексій Філюк
9.04.2026
Щороку перед святами ми поспішаємо на цвинтар, щоб згадати наших рідних і близьких, які вже відійшли у вічність. Несемо на могили свічки, квіти, інколи і цілі кошики зі штучними прикрасами… Бо хочеться зробити щось добре, ...
Валерій Пекар
8.04.2026
Здається, що світ стає все менш безпечним і загалом наближається до грані глобальної війни. Але парадоксальним способом може статися навпаки. Дві великі війни доводять, що сильніша держава не може перемогти й нав’язати ...
Ольга Криштопа
6.04.2026
У школі діти жартують про «втечу від ТЦК» як гру, але для дорослих, які живуть війною, такі слова звучать тривожно. Ветеранка ділиться історією, що оголює: ставлення до війни і військових формується змалку — і діти лише ...
Валерій Костюк
3.04.2026
Сьогодні в магазині почув фразу, яка, чесно, зачепила. Жінка сказала про хвилину мовчання: «Це показуха… це не потрібно… мертвих не повернеш…» І знаєте, я задумався. Так, мертвих не повернеш. Але справа ж не в цьому. ...
Жанна Білоцька
31.03.2026
В одному з коментарів під дописом про толоку на сторінці міського голови натрапила на репліку жінки, яка з іронією запитувала: мовляв, що робитимуть двірники, коли за них інші приберуть — «бухати»? Я їй відповіла. Але ...