<
Марія Приступа

Від кухні до подіуму: як професійна освіта відкрила мені світ

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:12 | 1.08.2025 / Погляд / Коментарі відсутні

Привіт, я Марія. Мені 24 роки, і вже рік я живу в Нью-Йорку, працюючи професійною моделлю. До цього в мене був річний контракт у Канаді, де я встигла з’явитися на великих екранах спортивних магазинів, прикрасити обкладинку журналу та стати обличчям багатьох брендів, зокрема весільних суконь і верхнього одягу. Йдучи за своєю мрією, я створила YouTube-канал, де ділюся досвідом та розповідаю про свій життєвий шлях. За останні три роки я змінила чотири країни, “пишучи історію свого життя”, але ніколи не забуваю, з чого все починалося.

Я повністю підтримую думку однієї з найвпливовіших жінок світу, Опри Вінфрі: «Освіта — ключ до відкриття світу, паспорт до свободи».

Мій шлях до мрії пролягав від Нововолинська до Нью-Йорка. У 2016 році, після закінчення школи, я, 15-річна дівчина, вирішила вступити до Нововолинського вищого професійного училища. Мене приваблювали чудові відгуки інших учнів: дружній педагогічний колектив, цікаві практики, нові знайомства та друзі! Усе це було надзвичайно захопливим! У 2020 році я завершила навчання вже в Нововолинському центрі професійно-технічної освіти та здобула професію «Кухар, кондитер». І донині я жодного разу не пошкодувала про свій вибір.

Роки навчання були неймовірними! Згадуючи всі моменти, інколи хочеться повернутися в той безтурботний час і насолоджуватися цікавими заняттями та веселими перервами. Моєю улюбленою частиною навчального процесу була практика, яка проходила на території училища, а також на різних підприємствах міста, зокрема на «Кроноспан УА». Ми не лише набували професійних навичок, але й отримували чудові емоції, що назавжди закарбувалися в моїй пам’яті.

Саме в цьому закладі освіти я виросла! Усі ці роки ми стикалися з чималою кількістю перешкод та випробувань, та поруч з нами завжди була міцна підтримка і допомога наших викладачів та майстрів. Прийшовши до училища зовсім юною, я вже залишала його стіни сформованим фахівцем: дорослою, впевненою, з чітким розумінням свого шляху. Я отримала безцінний досвід, з яким вирушила у доросле життя, знаючи, що, докладаючи зусиль і маючи бажання, можна досягти великих вершин.

Для мене було великим щастям прощатися з педагогами, знаючи, що навіть з роками вони зустрінуть тебе з відкритими обіймами, як і тоді, коли ви тільки переступили поріг закладу освіти. Це були прекрасні студентські роки!

Дорогий друже, абітурієнте! Я розумію, що прийняття рішень у житті іноді буває непростим. Найголовніше – завжди прислухатися до свого серця! Воно підкаже і направить тебе на твій, особливий шлях!

Колись я обрала свій шлях і, здобувши освіту в Нововолинському центрі професійної освіти, жодного дня не пошкодувала! Пам’ятай, що твій вибір – це ключ до майбутнього, і я вірю, ти приймеш найкраще рішення для себе.

Нехай тобі щастить. Бажаю успіхів, натхнення і миру! Міцно обіймаю.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...