Великдень – свято добра, любові і єднання
Події 2018-2019 років, без жодного сумніву, стали переломним моментом в історії українських церков. Передача Вселенським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію об’єднаної Православної церкви України є історичною подією для держави, яка через 27 років після здобуття незалежності відходить від Москви і в релігійній сфері. У зв’язку з анексією Росією українського Криму і частини Донбасу в 2014-му році і початком відкритої збройної агресії на сході України, заклик до власної церкви ставав все голоснішим і голоснішим.
У січні 2019-го року Вселенський патріарх офіційно надав незалежність Українській церкві, і це ознаменувало історичне від’єднання Росії, яке стало важливим фактором безпеки для України. Створення ПЦУ стало історичною катастрофою Путіна, адже російська православна церква в особі УПЦ (МП) втратила можливість діяти всередині України, впливати на свідомість громадян. Процес переходу з УПЦ (МП) в ПЦУ не є легким і безперешкодним. Адже «московські» ієрархи відразу заявили, що будуть захищати «своє» силою. Страшним є те, що під «своїм» вони розуміють не лише культові споруди чи церковне начиння і прилеглі до храмів землі, а й самих парафіян. Тобто людей вони сприймають не як вільних особистостей, а як покірних прихожан з психологією рабів, слухняну (для Москви) паству.
Від початку створення ПЦУ і обрання її очільника митрополита Епіфанія було задекларовано те, що перехід з одного патріархату до іншого буде відбуватися мирним шляхом, без утисків і залякування з боку священнослужителів чи державних діячів, без силових захоплень храмів, без самоправства окремих священиків і, тим паче, без взаємних образ на релігійному підґрунті.
У статті 35 Конституції України чорним по білому прописано: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність». А право на свободу світогляду є одним із різновидів права на свободу думки і слова. Ось чому і визріла історична необхідність створення в Україні єдиної церкви. Ми знаходимося у стані війни з РФ, країною, для якої ми сотні літ були простою колонією, позбавленою всього власного, притаманного лише українцям як Нації.
Незалежна Церква є! Процес переходу єпархій з УПЦ (МП) в ПЦУ триває і надалі. Ми напередодні Великодня, свята світлого Воскресіння Господнього. І дуже важливо, щоб воно обійшлося без прикрих інцидентів, без кримінальних правопорушень. Слід пам’ятати, що, живучи у суспільстві і сповідуючи будь-яку релігію, ми жодним чином не можемо бути звільнені від юридичних обов’язків. До якого патріархату ми б не відносилися, на Великдень просто необхідно забути всі протиріччя (як релігійні, так і духовні).
Кожен з нас (переважна більшість) буде цими днями сповідатися, очищаючи власну душу. Тому на Великдень ми повинні бути чистими, світлими – і душею, і тілом. І пам’ятати, що за кожним протиправним діянням обов’язково слідує кримінальна відповідальність згідно чинного законодавства.
Я наведу для прикладу кілька статей Кримінального кодексу України, які передбачають покарання за такі дії:
-Стаття 161. «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». Тут мова йде про те, що «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями…та іншими ознаками – караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5-ти років». Якщо ж групою осіб, то від 5-ти до 8-ми років
-Стаття 179. «Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь». Такі діяння передбачають покарання «штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 60-ти до 240 годин, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3-х років, або позбавленням волі на той самий строк». У цій же статті передбачено покарання за пошкодження релігійних споруд чи культових будинків – « штраф до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 60-ти до 240 годин, або арештом на строк до 6-ти місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк».
-Стаття 180. «Перешкоджання здійсненню релігійного обряду» карається (по максимуму) обмеженням волі на строк до 2 років. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду карається штрафом до 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6-ти місяців.
Шлях до світового визнання буде тривалим, але недовгим з історичної точки зору. Ми з вами повинні позбутися усталених стереотипів щодо себе і власної країни: окраїна, хохли, малороси. Позбутися корупції, олігархії, криміналітету, хабарництва. На Великдень згадати свою первинну українську сутність – ми самодостатня цивілізована Нація з проєвропейським та проатлантичним світоглядом. Ми – славні нащадки козаків, їхньої самобутньої православної віри. Ми повинні терпляче розповідати вже своїм нащадкам: про історію, про мрії і досягнуте, про зміни в країні, яка націлена в майбутнє. Докласти зусиль, аби ті, хто не схоче визнавати ПЦУ, опинилися в такій ситуації, коли їхня відмова виглядатиме тим, чим вона і є: очевидним абсурдом з московських темників.
Найголовніше ж пам’ятати, що Воскресіння Господнє – це нагода ще раз утвердитися у вірі, що зло буде переможене, зокрема у контексті війни. Великдень об’єднує християн у всьому світі. На Великдень родини разом ідуть на богослужіння до храмів. Це свято, яке (нарівні з Різдвом чи Новим роком) обожнюють діти. Печіння ароматних пасочок, фарбування яєць, готування традиційних українських страв – все це об’єднує нас не лише як представників однієї країни, а й, передусім, як православних християн. Воскресіння Господнє – це свято перемоги Господа над смертю, добра над злом, світла над темрявою. Свято, що об’єднує і зближує, вчить любити ближнього як самого себе. Церква ставить перед нами це свято як нагадування про те, що перемогти можна лише з добром, любов’ю і Божою силою.
