<
Михайло Волинець

Українські дурні знищують вугільну галузь

Цей запис опубліковано більш як рік тому
08:56 | 8.01.2018 / Погляд / коментарі 3

Під час візиту у червні 2017 року Президента України Петра Порошенка до США, у супроводі міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, було заявлено, що Україна купить 2 млн тонн антрацитового вугілля. Ніхто тоді навіть не замислився над тим, що весь видобуток вугілля цієї марки у США за рік складає 2 млн тонн. Та й у них на той час вже були укладені контракти, як внутрішні, так і зовнішні, на постачання видобутого обсягу цього вугілля.
Варто також нагадати, що у США антрацитове вугілля видобувають у Західній Вірджинії, де шахти – невеликі або сімейні копальні, частина з яких не один рік перебуває у законсервованому стані через відсутність попиту на вугілля. Тому потрібні час та інвестиції, щоб вони змогли включитись у роботу й почати видобувати антрацит.

Але вже зовсім незрозуміло, навіщо везти із США ще й вугілля марки «Г» (газове)?! Це робить ПАТ «Центроенерго», до складу якого входить три теплоелектростанції (Трипільска, Зміїівська і Вуглегірська). Керівництво пояснює завезення газового вугілля з-за океану за надзвичайно високими цінами тим, що його у нас не має у достатній кількості. Хоча насправді вугілля цієї марки в Україні є, і його можна видобувати стільки, скільки потрібно, на території, підконтрольній Україні.
Проте зараз склалася така ситуація, що газове вугілля, видобуте на українських шахтах, нікуди дівати, бо воно виявляється незатребуваним українськими теплоелектростанціями, адже їхні склади заповнені закордонним вугіллям. Через це у зимовий період почали зупиняти видобуток на власних державних шахтах. А що ж тоді буде влітку, коли електростанції споживатимуть набагато менше вугілля?
До речі, ціну, за якою ПАТ «Центренерго» закуповує вугілля за кордоном, засекретили.
Сталося так, що Міненерговугілля неспроможне сформувати реальний баланс вугілля й забезпечити стабільну роботу державних шахт. Все це не може негативно не позначитися й на роботі приватних українських компаній, як, наприклад, ДТЕК, завдяки ефективній роботі якої ми спокійно пережили три зими поспіль. Бо уже зараз компанія, яка вклала чималі інвестиції у вугільну галузь України, теж немає куди збувати свою продукцію.

Незалежна профспілка гірників України наполягає на тому, щоб у ситуацію негайно втрутився віце-прем’єр міністр Володимир Кістіон, який відповідає в уряді за паливно-енергетичний комплекс, та вимагає негайно скликати Міжвідомчу робочу групу з питань врегулювання кризових ситуацій у вугільній промисловості, яка нарешті повинна запрацювати, бо попередні її засідання, окрім декларацій, нічого не приносили.
До речі, Президент України Петро Порошенко, вітаючи корабель із першим американським вугіллям, наголошував, що це «важливий внесок в енергетичну безпеку нашої держави», але насправді виходить, що ми на догоду сумнівним домовленостям втрачаємо власну вугільну галузь, а з нею й енергетичну незалежність.

Нагадаємо, запасів вугілля в Україні вистачить на 800 років. А якщо знищити власні шахти, Україна стане залежною, бо їй доведеться купувати вугілля, у тому числі й у Росії, яка, між іншим, і нині є найбільшим його постачальником на українські ТЕС. За даними Міненерговугілля, за 11 місяців 2017-го з Росії до нас надійшло 3,08 млн тонн вугілля, або 75% від усього імпортованого, за яке сплачено $ 1,37 млрд.08

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 3
  1. волинець такий самий агент.йому треба дибільний електорат і бажано щоб питання ніхто не задавав.хай візьме на себе відповідальність хоть за щось.якщо не зробив – подав у відставку.і все було б добре ,тільки він на це ніколи не піде.

  2. Агент путіна волинець проти агента путіна пороха.. головне, не звертати уваги і все буде добре.. може бути…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...