<
Дарія Поддубецька

Трішки про участь в Громадському бюджеті та про те, яким чином вбиваються ідеї мешканців Володимира

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:48 | 31.08.2021 / Погляд / коментарі 4

Кілька років поспіль планувала подати проєкт та шукала інформацію по своїй ідеї – облаштувати маршрутки GPS-трекерами та підтягнути отримані дані в додаток по типу CityBus. Додаток мав би бути доступний як для жителів міста, так і гостей Володимира-Волинського, а також мав на меті покращити якість надання транспортних послуг.

Принаймні в тій частині, коли потенційний пасажир міг би оцінити, чи варто чекати на транспорт, чи краще прогулятися. На цьому з хорошим завершуємо, а переходимо до того, що ж дійсно чекає на автора проєкту.

Відверто всі, хто подає ідеї та доводить їх до успішної реалізації – молодці. До речі, відразу ремарка – автор жодним чином не може бути причетним до реалізації ідеї і це є зазначено в Положенні. Вказано, щоб унеможливити зловживання зі сторони авторів (мені тут відверто смішно, але маємо що маємо).

Особисто я вважала, що найскладніше – це обґрунтувати, провести розрахунки та подати проєкт, однак на ділі виявилося, що найскладніше – це пояснити міським чиновникам для чого потрібен цей проєкт взагалі і чим він їм може допомогти… 

Кілька цікавих моментів особливо запам’ятаю. 

Найбільше “сподобався” момент, коли у мене запитали, якої марки мають бути трекери… Або ж з питань було “класне” твердження – “Ви ж спілкувалися з фірмами, які надають такі послуги, то вони готові піти на тендер”… Агов, хлопці та дівчата, я успішно працюю на своєму підприємстві й не повинна виконувати вашу роботу! Так складно відкрити гугл і прописати кілька речень, щоб знайти номери підрядників, які надають послуги? 

Що ж в підсумку отримала? Познайомилася з чиновниками міської ради, побувала на кількох зустрічах, де мою ідею крутили, як хотіли, просили пошукати інформацію для управління, яке має надавати висновок. Мене намагалися відмовити від ідеї і передати її на доопрацювання в міську раду… Тепер вона відхилена повністю.

Сподіваюся, що і міським чиновникам, і депутатському корпусу зрозуміло, куди буде рухатися місто наступні роки… Однак для мене це точно НЕ в напрямку, коли воно стає комфортним і зручним для всіх та йде в ногу з часом…

Проєкт про вагоміші цілі, ніж про смітники у власному дворі, чи тротуари біля власного будинку… Наразі не хочу вдаватися до деталей, однак це був, як перший, так і останній проєкт поданий на розгляд в міську раду. Ось таким чином і вбивається бажання мешканців цього міста змінювати його на краще. 

Відверто хочу всім подякувати за те, що нагадали про всі нюанси бюрократії і те, як працюючи в державному секторі можна плювати на роботу….

Сподіваюся, що з роками місто повернеться до цього питання і реалізує ідею максимально безболісно, як для перевізників, так і комфортно для жителів міста!

Цікаво, які проєкти пройшли? Читайте тут:https://volodymyr.pb.org.ua/projects

Авторка проєкту, керівник Відділу PR-технологій та зв’язків з громадськістю у Володимир-Волинській птахофабриці Дарія Поддубецька.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 4
    • Я не ображаюся, а просто розчарована…
      Могли нормально відмовити – типу “Ми розширимо і вдосконалимо, бо це дійсно потріно”, або ж написати – ” Таке нашому місту не потріно”, а не беззмістовне – “немає технічної можливості для реалізації”….

      • Я тобі ставлю горнятко ароматної кави і плиточку чорнющого шоколаду, шоб розвіяти розчарування.
        І все ж таки не ображайся на тих пузатих дядів. Ти просто випереджаєш їх у розвитку, а вони безнадійно відстають, тому це їм і приносить моральне задоволення коли вони “мають владу” виносити рішення відносно ідей тих, хто вже давно попереду.
        Дашка, ти молодець!
        Будь впевнена у цьому і знай, шо Дíg тебе підтримує!

  1. Подивився проєкт пані Вознюк. 15 дракончиків- 450000 гривень. Один дракончик- 30000 гривень. Розмір дракончиків- 25 сантиметрів. Вони будуть із щирого золота?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...