<
Олена Кузьмич

Тільки нецензурною лексикою можна передати “радість” від споглядання роботи автодору

Цей запис опубліковано більш як рік тому
20:16 | 17.03.2019 / Погляд / Коментарі відсутні

Кожен раз виходячи з дому чи виїжджаючи машиною, згадую “вєлікий магучій”…

Тільки нецензурною лексикою можна передати “радість” від споглядання роботи автодору.

Так, я розумію, що немає грошей на ямковий ремонт в центрі немаленького населеного пункту – села Павлівка Іваничівського району. Так, я розумію, що їх вже не буде ще 30 років з нашою владою. Але при чому тут влада, коли д… з місцевого автодору ось так роблять відливи з дороги в річку.

В чому справа ви спитаєте? Та ось в чому… Були ями вже кілька років, котрі час від часу засипали камінням і які знов з’являлися після першого дощу. Наші люди звикли до них… трохи матюкалися, оминаючи їх городами селян. Але ж цього мало! Приїхав “спеціаліст по ремонту” на тракторі з Іваничівського автодору. Чи то п’яний був, чи то після похмілля… і вирішив зробити “добре” пішоходам й водіям. Грейдером вигріб 10-метрову ямиську! Поперек дороги! Згорнув пішохідну доріжку! Стрибайте, людоньки, метрів десять, якщо хочете перейти через міст, чи пливіть через канаву, чи виходьте на дорогу, по якій машини “вихиляються”, щоб самим не влетіти в яму… і героєм поїхав з відчуттям виконаної роботи.

В мене питання навіть не до того, хто це зробив. В мене питання до тих, хто цього “професора” послав на роботу: яке завдання у нього було (бо можна тільки припустити, що йому доручили), хто його повинен контролювати і скільки він за цю руйнацію дороги отримав?

А ще є більш важливе питання: хто її буде відновлювати чи засипати?

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...