Разом – ми сила
Дорога громадо. Христос Воскрес! Не можу мовчати, мушу розповісти. Часто закидають те, що нема ладу, нема порядку, що проблеми з благоустроєм, що влада не робить свою роботу, що все не так і всім все не те.
Всі ждуть, коли трапиться велике диво і навколо запанує лад,мир,спокій. Не буде такого. Не буде – допоки не почнемо з себе. Допоки не припинимо дивитись кудись, а не бачити того, а що ж робиться у дворі, під ногами, зовсім неподаль. І найголовніше – допоки не навчимось брати відповідальність.
Всі ж бачили у соцмережах світлини гарних лавочок та столика. що зробили ми в селі напередодні Великодня? Всі. І багато схвальних відгуків, і бажання приїхати та побачити, і нетерпіння, аби настало свято.
Однак не всім, як виявилось, то було до смаку, бо як ще пояснити той факт, що той гарний куточок, який робився в першу чергу для людей, хтось потрощив. Прикро, дуже. Нічого, порихтували!
Ірина Боднар, ініціативна завідувачка клубом села Тишковичі, зібрала активну дітвору на толоку. Спільно прибрали великий шмат біля клубу, розбили місце під гру з м’ячем, посадили молоді деревця. Результат порадував всіх, а найбільше самих учасників тої толоки.
Ірина дозволила дітлахам проводити у клубі час – грати в теніс, різні ігри і просто спілкуватись. Все під її пильним оком і з дотриманням карантинних вимог. Могла би цього не робити, бо то були вихідні дні. Завдяки їй підлітки не бродили десь, не шкодили, а могли нормально провести час, в приміщенні, в колі друзів.
Комусь і то не сподобалось – написали, що діти прибирали під примусом. Ірина – інціативна, активна, у неї все горить в руках, тримає на собі отой клуб, хоч працює всього лише на півставки. Її вихованці учасники та призери конкурсів, прагнуть росту, прагнуть розвитку. І це – дуже добре. Проте отакі моменти вибивають грунт з-під ніг. Прикро.
Ми повинні зрозуміти, що тільки від нас самих залежить успіх нашої громади, її благоустрій, її прогрес. Нема чого надіятись на когось і на щось. Нема чого сидіти склавши руки.
Спільно ми можемо прибрати сад, посадити дерева, що вже й оку приємно глянути. Спільно ми можемо зробити цвинтар справді місцем спочинку дорогих серцю людей замість хащів в хрестами. Спільно ми сила!
В період світлого Великоднього тижня закликаю вас, люди: будьте добрішими один до одного. Тримаймось разом – бо тільки тоді ми непереможні, тільки тоді ми здолаємо всі негаразди.
Пройде ще трохи часу і Ви Руслана заговорите словами Г.Гейне, хоча часто чув як 2ю фразу приписують Лісопарку: “Чим більше я взнаю людей, тим більше я люблю собак”.
Бісмарку я писав :-)
В Низкиничах, кого ж зловили як сміття вивозив до сусідів за 70 м. від свого будинку , такого ж жителя села, а не Гіркіна. Разруха не в клозетах, а в головах!
Нехай наші податки йдуть на зарплату тим,хто має виконувати свої прямі функції- підтримання чистоти,ремонт доріг,забезпечення якісної питної води і т.д -а свої обов`язки не виконує, а ми всі разом закотимо рукава і будем робити їх роботу???
Спільно ми сила тоді, коли розгонимо всю ту “шоблу” нероб і бездарів, а тоді разом почнемо наводити лад в свому місті і селах, знаючи,що кожна копійка йде по свому призначенню.
Чисто не там де постійно прибирають, а там де не смітять
Люди, правильно женщина отразилав своей статье проблему. Пока дождемся, когда сгинут эти начальствующие над нами, так нас куры загребут в кучах мусора. Мир деожится на иннициатианых людях, кому не безразлично все, чтопротсходит вокруг. Руслане-респект и уважение.