Протестанти й патріотизм: чому пора забути радянські стереотипи про «віруючих»

Давно хотів про то розповісти, але останні події підштовхнули до цієї публікації. У сприйнятті багатьох пересічних громадян, представники протестантських течій є відстороненими від війни, від держави, взаємодії з владою, у них своя система цінностей, де нема місця патріотизму.

Так ось, це – стереотип, нав’язаний нам ще з радянських часів, коли так званих «віруючих» гнобили, показували гіршими, змушували відмовитись від релігійних переконань чи не більше, аніж православних християн.

Від себе особисто і від імені організації, яку очолюю, від бійців Сил оборони і їх родин, від рідних тих, хто у полоні і чия доля невідома, а також всіх небайдужих, кого торкнулась війна, висловлюю глибоку вдячність пастору Володимиру Івановичу Грицаку, що очолює велику громаду Церкви Християн Віри Євангельської П’ятидесятників «Святої Трійці». Його душпастирська турбота про всіх потребуючих є неоціненною і надзвичайно важливою. У цей непростий час, коли так багато людей лишаються наодинці з болем та бідою, розчаруванням та духовним безсиллям, емоційним виснаженням і неспокоєм, його ревне служіння та щира підтримка стають променями надії.

Особлива подяка Володимиру Івановичу та його релігійній громаді за безперестанну допомогу військовим, починаючи ще з часів АТО. Генератори, шоломи, необхідне обладнання, продукти харчування, ремонт авто… Є результативна і тісна взаємодія із закордонними донорами, злагоджено працює команда і тут, в Україні, наприклад, капелан і волонтер Олександр Веселий – постійно у русі, постійно у спілкуванні з бійцями, у вирішенні їх питань. Я бачу добре, як йому болить…

Чи ЗСУ, чи НацГвардія, чи прикордонники, чи добровольчий батальйон із тих, хто прибув з інших країн на захист рідної землі – не чули відмов, бо усім із Сил оборони потрібна рука допомоги. Свіжий випадок. Телефонує до мене прикордонник, Сергій. І запитує, чи можу допомогти із шоломом. Завдяки Володимиру Грицаку необхідне спорядження з’явилось дуже швидко. І таких моментів можу пригадати чимало…Тому впевнено скажу: те, що робить Володимир Грицак і вся команда – це дійсно реальні справи, які рятують життя і наближають нашу Перемогу.

Осередки його релігійної громади стали прихистком для вимушених переселенців, дали не лише дах над головою для тих, хто транзитом через Нововолинськ втікав від війни у світ. Тут знайшли тепло та відчуття дому далеко від рідної землі знедолені та нажахані ті, хто ще вчора жили у теплі, але ворог примусив рятувати життя і втікати від ракет.

Дякую за підтримку ініціатив Нововолинської міської ради, зокрема пишу допис через нещодавній чудовий та щедрий жест – забезпечення заходу до Дня Матері квітами цього року. Це прояв уваги, поваги і небайдужості до матерів тих, хто віддали своє життя за Україну.

А ще релігійна громада проводить свої заходи з метою підтримки ветеранів, інвалідів війни, діючих військовослужбовців, а також матерів та дружин, зокрема тих, що пережили страшну звістку смерті рідної людини. І такі ініціативи дають людям сили триматись гідно, усвідомлювати, що не залишені наодинці зі своїми тривогами. Атмосфера особливої благодаті, єдності, щирості, бажання допомогти, підтримка, розуміння, увага дуже важливі  для зранених гіркими сльозами втрати, неспокоєм і розлукою душ, а Слово Боже – всеперемагаюче та цілюще для серця, що не перестає любити навіть після останнього земного прощання. 

Добре пам’ятаю, як неодноразово напередодні Різдва та Нового року, ще до повномасштабного вторгнення, молодіжне крило релігійної громади організувало вітання діток з родин, чиї батьки полягли у боях за незалежність та територіальну цілісність України. Теплі слова підтримки і подарунки були приємними, але найголовніше – пам’ять, турбота, увага і шана.

Відзначу і рівень організації прощань із загиблими воїнами, що належали до конфесії, котру очолює пан Грицак. Так, християни з протестантських течій теж воюють. І теж віддають життя за Україну.

Ваша, Володимире Івановичу, людяність, жертовність, ревне служіння та щира любов до ближнього є прикладом для всіх нас. Щиро бажаю Вам здоров’я, рясних Божих благословінь і сили духу. Нехай Господь сторицею воздасть Вам та всій Вашій громаді за численні добрі справи!