<
Оксана Мороз

Прочитали новини? Тепер подумайте, що може зробити кожен з нас

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:51 | 5.03.2025 / Погляд / 1 коментар

Що маємо? На нас йде подвійна інформаційна атака США та рф. Перші працюють офіційними заявами, другі – на низовому рівні, поширюючи чутки та зневіру, поглиблюють розкол. Все це працюватиме синхронно та, як ми вже переконалися, з однаковими меседжами. Наше завдання, як цивільних – вистояти, не піддатися тиску, поки ситуація не почне змінюватися.

Безпосередньо на самі переговори ми ніяк не можемо вплинути. Це надважке завдання в руках ЄС та Зеленського.

Що може зробити кожен з нас:

  1. ви або читаєте новини і фільтруєте інформацію або суттєво обмежуєте доступ до новин / соціальних мереж. Далі для тих, хто вирішить фільтрувати.
  2. якщо ви користуєтеся Телеграмом – відписатися від анонімних джерел (в описі каналу не вказаний автор/власник і тд) і підписатися на канали реальний медіа (заходите на їх сайти – тиснете на іконку ТГ – підписуєтеся).
  3. спочатку читати новини у медіа, а потім йти в соціальні мережі. Перше джерело важливе. Так нас буде важче збити з пантелику.
  4. обмежити коло експертів тими, хто дійсно є експертами у питанні міжнародної політики та переговорів – Павло Клімкін, Роман Безсмертний, Дмитро Кулеба, Вадим Пристайко і тд. Тобто ексдипломати, які вели переговори такого рівня і можуть коректніше трактувати події/сигнали і тд.
  5. донатити – донатити – донатити.

Матеріалом для публікації став пост відеоблогерки, лекторки та письменниці Оксани Мороз у фейсбуці

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...