<
Надія Замрига

Про «злочинну голову комісії, яка пропускала засідання»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:01 | 21.11.2017 / Погляд / коментарі 2

Ну що, нешановні мої воріженьки, почухали свої язики об «злочинну голову комісії, яка пропускала засідання»? Тобто, об мене… Нарешті це сталося в вашому житті! Нарешті ви знайшли хоч якийсь привід вщипнути, бризнути слиною, зібрати плітки й чутки і видати все це нагора.

Ви відчули своє життя повним і змістовним? Ви реалізували свої таланти й здібності? Ви щасливі? Безробітні нарешті знайшли роботу? Самотні перестали бути такими? Всі сімейні проблеми розв’язали? З чоловіками-жінками примирилися? Дітей-онуків вибавили? Прекрасно! Аби ви їли-спали-… і все решта добре робили! І все те на здоров’ля вам пішло!

Але примітна така во штука: під різними матеріалами в Неті й постами у Фейсбуці, одні й ті самі персони (в кількості 3-4 штуки) виписують «оди» мені. Як тут не згадати Фаїну Раневську та її фразу: «Проти кого, дівчатка, дружимо?». Але в цій кумпанії є й… От холєра, слово «чоловіки» клавіатура в цьому випадку відмовляється набирати. Нууу… Впевнена, що зрозуміло, про кого мова, пра?

А тепіра, як каже моя сусідка, слухайте мене сюди.

Пункт 1. Складати депутатські повноваження і йтиз голови комісії, я НЕ ЗБИРАЮСЯ!!! Якби декому цього міцко не хотілося, якби дехто про це не мріяв! Я вас розчарую!

Пункт 2. Давати оцінку мені, як військовослужбовцю, як прес-офіцеру, аж ніяк не вам! Для цього у мене є командир і вище командування. І тут вас розчарую, бо зауважень жодного разу від них не отримувала!

Пункт 3. Ну і третє розчарування для вас. Попри оте цеберко бруду й лайна, яке ви так довго… наповнювали своїми неймовірними зусиллями, я відчуваю радість від повернення додому і мені начхати на всі ваші брудні витівки й закиди!
Друзям, колегам, побратимам бажаю гарного вечора! А решті… Хмм… Якби це вихованіше висловитися?  Не захлиніться власною отрутою! (о, таки знайшла, цензурні слова!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Не смішіть, де Надька, де АТО? Чи ніхто не знає, шо її туди папік пропихнув, а потім вона не знала, як Якушева позбутися, бо хотіла бути начальніцею. Не треба плутати тих, хто воює, і тих, хто числиться там. Нехай розкаже за шо президентську відзнаку получила, яку сама собі виписала? Хлопці по три роки в окопах мерзнуть, і навіть грамоти не мають, а її орден після року служби дали. За які заслуги? Хотя її бойовий шлях і заслуги всі знають. Особєнно танкісти. Мінєти строчить в штабі. Посміховисько одне. І головою комісії незнає, що робити без вказівки Саганюка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...