<
Василь Нагорний

Про підтримку ветеранів АТО: «5 хвилин уваги і пацан має надію чи напрямок дій»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
12:25 | 11.05.2019 / Погляд / Коментарі відсутні

Я звертаюсь до людей, які живуть в одному селі, місті з цими хлопцями. Підтримайте цих молодих пацанів: словом, порадою, допомогою.

Діалоги з бійцями:
– … Ти одружений?
– Так…
– А обручку де згубив чи як з дому, то знімаєш?
– Ні, носити не можу – пальці пухнуть…
27 років , інвалід війни (вогнепальне поранення).

– … Роботу маєш?
– Ні. Стою на біржі. Там де є місце – не можу працювати, не преношу сильний шум, голову розриває.
26 років, інвалід війни (вогнепальна травма).

– … Горіляку дудлиш?
– Ні…
– Та не обманюй…
– Та чесно, я б і не проти, але не можу… Бачте пальці і так синіють, а як вип’ю, то чорними стають, аж тверезію від страху…
26 років , інвалід війни (вогнепальне поранення).

– … І ти ж певно їдеш на заробітки в Польщу…
– Та ні, буду десь тут влаштовуватись… Вже мене два рази поляки відкачували… На сонці чи як задуха, то погано стає… Один раз в Польщі втратив свідомість, випав з вікна другого поверху на будівництві, добре щебінь внизу був, а не арматура … в мене кісти в голові після контузії…
25 років, інвалід війни (вогнепальне поранення, міно-вибухова травма).

Це крапля в морі того, що я чув за останні дні від хлопців, які у такому молодому віці стали інвалідами. Це зараз ще організм молодий їх витягує. Що вони будуть робити в 40-50?

Я вже не апелюю до Міністерства оборони… Там все одно скажуть: “стадіон так стадіон”, ой, перепрошую, “суд так суд” …

Я звертаюсь до людей, які живуть в одному селі, місті з цими хлопцями. Підтримайте цих молодих пацанів: словом, порадою, допомогою.

Так, вони різні. Є і “бикуючий” елемент, є “липові” інваліди, є й ті, хто інвалідність використовують для шахрайства. Я й сам недавно, поспілкувавшись з одним інвалідом, зарікся допомагати тим, в кого за душею ніц немає.

Справжніх людей відчуєте відразу. 5 хв. вашої уваги і пацан має надію чи напрямок дій… а головне, вже й не відчуває себе тим інвалідом, а просто людиною, Вони ж не відходи “війни”, були всі здоровими, сильними козаками, були… замість нас.

А фінансовому та юридичним департаментам МО бажаю одного: щоб у вас таки колись провели справжній аудит вашої “дивної” діяльності з 2014 по 2019 рік… От тоді дійсно можуть бути «суди так суди» і … реальні строки…

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...