<
Олександра Струбицька

Про перевезення – благодатні і не дуже: малолюдність слухань – це лінь, зневіра чи байдужість

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:08 | 14.03.2018 / Погляд / Коментарі відсутні

Громадські слухання відбувались в кабінеті 304. Коли піднімалась – на годиннику вже було заледве 15-та, думала – аби було де місце. Згадувала, що у Нововолинську чимало громадян мають пільги, що водії маршруток неодноразово скаржились на засилля пільгових категорій – ото і чекала, що вони прийдуть відстоювати свої інтереси. А що ж натомість?

А натомість було малолюдно. Хоча не аж так, як на обговоренні багатодітних – де був лише пан Володимир Павлюк. Тут було кілька дам благородного віку, що й не дивно… Благодатні громадські слухання проходять строго у вихідний день і в зручний для населення час – коли не на роботі, не в храмі і вже можна як виспатись, так і повернутись з закупів на суботньо-недільному ринку.

Був з десяток перевізників. Були представники депутатського корпусу – як міського, так і обласного, та команди народного депутата.

Мала відбуватись в той день сесія Благодатної ради, проте Олександр Топорівський постановив, що громадські слухання суттєвіші – і в цьому таки правий. А в результаті обговорення як такого не було.

Без випадів і критики, але вже вкотре від підвищення виграє лише одна сторона – це перевізники. Не вельми орієнтуюсь в міських тарифах на маршрутку, скажу за Благодатне. У квітні минулоріч вартість проїзду зросла на 20% – з 4 до 5 грн. Цього березня нас чекає вже більший зріст – з 5 до 7 грн.

Що мають громадяни? Вони більше платять. За такі ж наповнені маршрутки. За таке ж недотримання графіку. За такий же санітарний стан…

Малолюдність громадських слухань – будь-яких – це лінь, зневіра чи байдужість? Що би не було, але, в результаті – як казав перший Гарант пан Кравчук – маємо що маємо…

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...