<
Олександра Струбицька

Про перевезення – благодатні і не дуже: малолюдність слухань – це лінь, зневіра чи байдужість

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:08 | 14.03.2018 / Погляд / Коментарі відсутні

Громадські слухання відбувались в кабінеті 304. Коли піднімалась – на годиннику вже було заледве 15-та, думала – аби було де місце. Згадувала, що у Нововолинську чимало громадян мають пільги, що водії маршруток неодноразово скаржились на засилля пільгових категорій – ото і чекала, що вони прийдуть відстоювати свої інтереси. А що ж натомість?

А натомість було малолюдно. Хоча не аж так, як на обговоренні багатодітних – де був лише пан Володимир Павлюк. Тут було кілька дам благородного віку, що й не дивно… Благодатні громадські слухання проходять строго у вихідний день і в зручний для населення час – коли не на роботі, не в храмі і вже можна як виспатись, так і повернутись з закупів на суботньо-недільному ринку.

Був з десяток перевізників. Були представники депутатського корпусу – як міського, так і обласного, та команди народного депутата.

Мала відбуватись в той день сесія Благодатної ради, проте Олександр Топорівський постановив, що громадські слухання суттєвіші – і в цьому таки правий. А в результаті обговорення як такого не було.

Без випадів і критики, але вже вкотре від підвищення виграє лише одна сторона – це перевізники. Не вельми орієнтуюсь в міських тарифах на маршрутку, скажу за Благодатне. У квітні минулоріч вартість проїзду зросла на 20% – з 4 до 5 грн. Цього березня нас чекає вже більший зріст – з 5 до 7 грн.

Що мають громадяни? Вони більше платять. За такі ж наповнені маршрутки. За таке ж недотримання графіку. За такий же санітарний стан…

Малолюдність громадських слухань – будь-яких – це лінь, зневіра чи байдужість? Що би не було, але, в результаті – як казав перший Гарант пан Кравчук – маємо що маємо…

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...