<
Петро Шуклінов

Портрет українця у 2025 році

Цей запис опубліковано більш як рік тому
10:42 | 24.04.2025 / Погляд / / Коментарі відсутні

В мене є традиція. Щороку я пишу портрет українця. Та тепер українці на повномасштабній війні. І портрет у нас відповідний. Портрет воєнних часів.

Отже.

Українці-2025:

79% відкидають вимоги, які висуває Росія для припинення війни.

82% готові битись, навіть якщо США повністю припинять підтримку України.

57% українців готові нести тягар війни стільки, скільки потрібно для перемоги.

58% вважають себе щасливими, не дивлячись на обставини.

70% вважають найбільшим святом року Різдво Христове, на другому місці – Пасха (68%).

Але на третьому тепер – День Незалежності (64%).

В 2013 році незалежність святкували 12% українців. В 2021 році лише 37%. А тепер це свято – цей особливий день! – в трійці найважливіших. Вибухове зростання.

Зазначу: майже ніхто в Україні не святкує ні дєнь пабєди, ні дєнь труда – кількість святкувальників в межах похибки.

90-95% підтримують незалежність України. Тут без коментарів.

67% вважають Революцію гідності народним протестом на підтримку європейського шляху України.

62% українців вважають, що їх життя зараз сповнене сенсом. Я, наприклад, теж так вважаю про себе. Раніше було не так.

87% з розумінням / прийняттям ставляться до біженців. Я теж.

93% з розумінням / прийняттям ставляться до переселенців. Я теж.

85% з розумінням / прийняттям ставляться до українців, які поки що в окупації. Я теж.

90% хочуть бачити Україну в складі Європейського Союзу.

84% хочуть бачити Україну в складі НАТО.

92% – ну звісно – довіряють Силам оборони України.

81% довіряють волонтерам.

Лише 12% довіряють судам, лише 9% довіряють прокурорам. Тут теж без коментарів. Суди і прокуратура – біда України. Потребують повного перезапуску.

57% українців оптимістично дивляться на майбутнє України, 28% – песимісти. Розумію і тих, і інших. Працюємо.

Більше половини українців (53%) вважають, що потроху нація долає внутрішні суперечності. Для 33% – щоб вони не вкладали в це визначення – це не так очевидно. Маємо будувати мости, друзі.

73% хочуть відновити ядерний статус України. Наприклад – ось хороша тема!

58% готові навіть втратити підтримки з боку Заходу, якщо ми зможемо повернути ядерну зброю.

80% ідентифікують себе з українською нацією – вважають себе громадянами України, належними до української нації. Ось наш корінь єдності.

Мешканці заходу України вважають мешканців сходу України – українцями.

Мешканці сходу України вважають мешканців заходу України – українцями.

І всі разом – абсолютно всі області, всі райони, всі міста, містечка і села – погано ставляться до Росії та росіян (93%). Навіть Схід (75%). Навіть Південь (77%). Повне відторгнення. І на цій темі – повне єднання всієї країни.

До повномасштабного вторгнення “добре” до росіян ставились 53% українців, між іншим.

Лише 32% українців прагнуть “сильної руки”, абсолютна більшість (59%) – за демократію. Це нас відрізняє самі знаєте від кого.

70% українців вважають себе православними (серед них 56% зараховують себе до ПЦУ). Тобто 81% всіх православних в Україні – це ПЦУ. 6% відносять себе до УПЦ МП.

61% українців хочуть, щоб в Україні була і діяла лише одна православна церква. Таким чином 66% хотіли б, щоб не заплямовані зв’язками з РФ священники УПЦ МП приєднались до ПЦУ.

76% підтримують голову ПЦУ Епіфанія. А лідера УПЦ МП Онуфрія – лише 9%.

На цьому фоні 80% підтримують закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Тобто – підтримують заборону Московського патріархату.

69% українців підтримують Ізраїль у ізраїльсько-палестинському конфлікті. Раптом що, 60+% росіян не підтримують в цьому конфлікті жодну сторону. Різниця.

79% українців (включно з чоловіками, які підпадають під мобілізацію) не покинуть Україну, навіть якщо їм без умов нададуть громадянство США або країни Євросоюзу. Тобто Українці не хочуть нікуди тікати, хочуть жити на своїй землі і готові битись за свій дім.

Трохи історичних питань.

Лише 4% українців позитивно ставляться до Сталіна.

А серед 72%, хто чув про УПА, 90% за визнання УПА борцями за незалежність України. На думку 70%, УПА заклали традицію боротьби з агресором і окупантом.

Ще у нас в порядку з кукухою. Ми не віримо в астрологію (63%), в екстрасенсів (73%) та в тарологів (82% не вірять). Втім, якщо вам це подобається, не ображайтесь – це питання про довіру, а не оцінка ваших вподобань.

81% українців бажають усунути російську мову з офіційного спілкування на всій території України, або проти використання росмови у своїй області. Тут все зрозуміло.

Ну і на сам кінець.

Більше 80% українців вірять, що за належної підтримки Заходу Україна здатна перемогти Росію. В це вірю і я. І, впевнений, кожний з вас.

Такий портрет українця в 2025 році.

(Використані дані з різноманітних опитувань КМІС).

Матеріалом для публікації став пост Петра Шуклінова у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...
Анастасія Криштанович
1.05.2026
Станом на березень 2026 року до ЗСУ вступили 12 000 людей з місць позбавлення волі — 11 820 чоловіків і 180 жінок. «Принцип» провів перше комплексне дослідження досвіду цих військовослужбовців. — «Служба у «Шквалі»: ...
Вадим Кириченко
29.04.2026
А ви помічали одну неприємну закономірність: найбільш гучні противники мобілізації та головні ненависники армії - це далеко не ті, хто щось створює, розвиває або бере відповідальність за своє життя і країну. Якщо ...
Катаріна Матернова
27.04.2026
Сорок років тому, наприкінці квітня, я йшла через київський аеропорт і вийшла назовні під отруйне небо. Я була молодою студенткою, яка поверталася з Єревана до Чехословаччини. І ніхто мені не сказав, що за три дні до того ...