<
Інна Поліщук

Покажіть підтримку дітям перед тестами і розкажіть, що які б не були результати НМТ – це не кінець світу

Цей запис опубліковано більш як рік тому
08:33 | 27.05.2025 / Погляд / Коментарі відсутні

Не відпускає історія 16-річного хлопця з Ужгорода, який вистрибнув із вікна шостого поверху, бо думав, що не здав НМТ. Який біль для батьків. Який жах для всієї родини.

Перше, що зробила, коли прочитала новину, — поговорила з сином. З посилом: у житті не буває ситуацій, які неможливо вирішити. Навіть якщо у певний момент здається, що це — кінець.

А далі згадала фільм «Спілка мертвих поетів». Батькам обов’язково до перегляду! Там описана дуже подібна історія: про те, як батьки, щиро думаючи, що направляють, в реальності – розвернули від бажання жити, і втратили свого сина. Вірю в те, що найкраще, що можуть зробити батьки для росту своїх дітей – дати фундамент цінностей в дитинстві, та підтримати їх рішення у підлітковому віці. Підказати, дати пораду, але не впливати на рішення.

Окремо про НМТ. По-перше, тести — це не завжди показник знань. Хтось, хто реально знає, може перехвилюватися і завалити тест. Хтось, хто не знає — вгадати половину відповідей. Здати НМТ добре — це досвід. Не здати — теж досвід. Його можна скласти і за рік, і за два. До університету можна вступити і в 20, і в 30, і в 40 років.

Я знаю, як переживають випускники. Вони діляться, що бояться підвести батьків. Хочуть показати максимум. Їхня реальність — інша. Їм здається, що НМТ повністю вирішує їхню долю. Але це не так. Завдання батьків — перед тестом налаштувати дітей на підтримку, у будь-якому випадку. Бо варіантів завжди багато: ++, +, –, – –. І для кожного з них є свій шлях.

Про хлопця з Ужгорода найбільше вкарбувалося в памʼять: він записав прощальне відео, залишив записку з паролем біля телефону. Продумав усе до деталей. У 16 років… Подбав, щоб подякувати батькам і попросити пробачення. Це компетенції справжнього управлінця, вже вмонтовані без тестів, без університету, просто базово…дуже щкода, що хлопець не зможе їх реалізувати.

Батьки, прошу, говоріть зі своїми дітьми, скільки б їм не було років. Підсвічуйте їхні найкращі якості. Давайте підтримку. Бо, як би нам не здавалося, що вони вже дорослі — у 16 вони ще підлітки, в яких всі життєві моменти проходять на максимальних емоціях. Покажіть вашу підтримку перед тестами і, головне, розкажіть їм – що які б не були результати НМТ: це не кінець світу.

В памʼять Вадима Волошина, студента 2-го курса сценічного мистецтва, і щоб його історія – змусила задуматися і ще раз усвідомити, що насправді найцінніше.

Матеріалом для публікації став пост Інни Поліщук у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
10.10.2026
Тут вже неважливо, скільки тонн дизелю росія поставить до США. 300 тисяч тонн, мільйон тонн чи 8 літрів. Тут важить символізм цього дизелю. Бо це - кривавий дизель. Чи подивований я подібним кроком президента США? Ні. У ...
Андрій Принда
7.10.2026
Наша лікарня працює. Люди їдуть до Володимира лікуватися, хоча вибір у них є. Це заслуга лікарів, медсестер і тих, хто роками збирав матеріальну базу. Я це кажу не для компліменту. Кажу, щоб одразу відсікти байку: мовляв, ...
Віктор Ющенко
6.10.2026
Під соусом «реальності» нам пропонують мюнхенський сценарій. Дорогі Українці, соборна націє! Сьогодні, коли випробування нашої стійкості вимагають найвищого вишколу духу та непохитної віри, ми знову стаємо свідками того, ...
Сергій Осока
5.10.2026
Борщ — це тло, на якому творився Всесвіт. Спершу Господь сотворив борщ, а вже тільки потім узявся місити глину на землю, різьбити зірки, викуйовджувати хмари. Потім сотворив риб, птахів, вомбатів, японських макак, ...
Саід Ісмагілов
3.10.2026
Військові часто обговорюють, чому ми дзеркально не бʼємо у відповідь по російських цивільних обʼєктах? По локомотивах потягів, щоб росіяни так як ми, годинами сиділи у полі. І це не поле в Полтавській області, а якесь ...