<
Інна Поліщук

Покажіть підтримку дітям перед тестами і розкажіть, що які б не були результати НМТ – це не кінець світу

08:33 | 27.05.2025 / Погляд / Коментарі відсутні

Не відпускає історія 16-річного хлопця з Ужгорода, який вистрибнув із вікна шостого поверху, бо думав, що не здав НМТ. Який біль для батьків. Який жах для всієї родини.

Перше, що зробила, коли прочитала новину, — поговорила з сином. З посилом: у житті не буває ситуацій, які неможливо вирішити. Навіть якщо у певний момент здається, що це — кінець.

А далі згадала фільм «Спілка мертвих поетів». Батькам обов’язково до перегляду! Там описана дуже подібна історія: про те, як батьки, щиро думаючи, що направляють, в реальності – розвернули від бажання жити, і втратили свого сина. Вірю в те, що найкраще, що можуть зробити батьки для росту своїх дітей – дати фундамент цінностей в дитинстві, та підтримати їх рішення у підлітковому віці. Підказати, дати пораду, але не впливати на рішення.

Окремо про НМТ. По-перше, тести — це не завжди показник знань. Хтось, хто реально знає, може перехвилюватися і завалити тест. Хтось, хто не знає — вгадати половину відповідей. Здати НМТ добре — це досвід. Не здати — теж досвід. Його можна скласти і за рік, і за два. До університету можна вступити і в 20, і в 30, і в 40 років.

Я знаю, як переживають випускники. Вони діляться, що бояться підвести батьків. Хочуть показати максимум. Їхня реальність — інша. Їм здається, що НМТ повністю вирішує їхню долю. Але це не так. Завдання батьків — перед тестом налаштувати дітей на підтримку, у будь-якому випадку. Бо варіантів завжди багато: ++, +, –, – –. І для кожного з них є свій шлях.

Про хлопця з Ужгорода найбільше вкарбувалося в памʼять: він записав прощальне відео, залишив записку з паролем біля телефону. Продумав усе до деталей. У 16 років… Подбав, щоб подякувати батькам і попросити пробачення. Це компетенції справжнього управлінця, вже вмонтовані без тестів, без університету, просто базово…дуже щкода, що хлопець не зможе їх реалізувати.

Батьки, прошу, говоріть зі своїми дітьми, скільки б їм не було років. Підсвічуйте їхні найкращі якості. Давайте підтримку. Бо, як би нам не здавалося, що вони вже дорослі — у 16 вони ще підлітки, в яких всі життєві моменти проходять на максимальних емоціях. Покажіть вашу підтримку перед тестами і, головне, розкажіть їм – що які б не були результати НМТ: це не кінець світу.

В памʼять Вадима Волошина, студента 2-го курса сценічного мистецтва, і щоб його історія – змусила задуматися і ще раз усвідомити, що насправді найцінніше.

Матеріалом для публікації став пост Інни Поліщук у фейсбуці.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...