Перш ніж насміхатись — спробуйте самі: про важку працю комунальників

В одному з коментарів під дописом про толоку на сторінці міського голови натрапила на репліку жінки, яка з іронією запитувала: мовляв, що робитимуть двірники, коли за них інші приберуть — «бухати»? Я їй відповіла. Але хочу сказати більше.

Я працюю у комунальній сфері вже п’ять років і бачу цю роботу зсередини. Бачу, як чоловіки стоять по коліна у воді — у дощ, холод чи спеку. Як по пояс лізуть у каналізацію, аби замінити засувку. Як витягують з труб ганчір’я і весь той бруд, який хтось легковажно змив у раковину.

Так само щодня бачу жінок, які метуть, гребуть, прибирають. Вони перекушують на ходу простим бутербродом — і знову до роботи. Для прикладу — наша двірничка Людмила, яка прибирає вулицю Шухевича. Завжди з тачкою, де складені всі необхідні речі, і поруч — її пес, що колись прибився і став вірним супутником. Вона робить свою роботу сумлінно. А ця робота — зовсім не легка. Бо це не лише замести — це ще й прибрати біля смітників, яких у місті вистачає.

І знаєте, що найгірше? Що інколи за це вони отримують не подяку, а бруд у відповідь: образи, хамство, нецензурну лайку. Але попри все — вони працюють.

Тому перш ніж писати дурниці, варто хоча б на день спробувати цей хліб.

І наперед відповім тим, хто скаже: «А чого ти не метеш?» — бо я здобула іншу професію. Хоча добре знаю, що це таке. Ще в школі щовечора допомагала мамі, яка працювала прибиральницею, мити підлоги. І хто знає — можливо, ще доведеться до цього повернутися. Бо в нашій країні на одну пенсію не проживеш.

І це стосується кожного, хто зневажливо ставиться до людей, без яких місто дуже швидко потонуло б у смітті.

А сьогодні моїми «моделями» були дівчата з КП «Полігон» і наш Федорович — «Дівчулі, усміхаємось, бо ви є файні пані!»

І скажіть тепер — що тут не так?