<
Володимир В'ятрович

Держава досі в небезпеці, не меншій ніж в 2022 тому, нам потрібен воєнний стан і мобілізація

Цей запис опубліковано більш як рік тому
15:32 | 17.04.2025 / Погляд / Коментарі відсутні

Зараз не 2022, коли війна для багатьох в цій залі і керівництві держави була несподіваною і застала неготовими. Минуло три роки Україна стоїть завдяки героїзму ЗСУ. Ми отримали час для виправлення помилок і налагодження нормальної роботи із організації захисту і розгортання мобілізації.

Чи скористалися ми належно цим вибореним для нас часом – ні. Ми досі чуємо про провали у споруджені фортифікацій навіть у прифронтових теренах і навіть про корупцію в цьому процесі. Парламент ухвалив кривий закон про мобілізацію, тому що у вищого керівництва держави забракло відваги взяти на себе відповідальність за цей процес. А у депутатів розуму і розуміння, що він мав бути ретельно розробленим.

Тому ми періодично ухвалюємо нові проєкти, які епізодично виправляють нами ж допущені помилки, але не змінюють докорінно ситуацію.

Політики досі не виконали обіцянку, яку дали тут від імені міністерства оборони і парламенту ухвалити закон про визначені строки служби. Ми навіть не розглядаємо це питання. Політики обманули наших захисників.

Ми досі витрачаємо кошти на бездумні інформаційні марафони, замість спрямовувати їх на захист держави.
Влада користується воєнним станом не для зміцнення держави, а для розправи з політичними опонентами. Так не має бути.

Нам потрібна мобілізація і наш обовʼязок проголосувати нині за неї. Але наші обовʼязки не обмежуються цим. Тому тиснучи зараз на зелену кнопку, памʼятайте це не досить для захисту тих, хто вже роками тисне на гачок зброї, тих, хто тримає на прицілі ворога, хто на жаль сам часто опиняється у прицілі ворога.

Памʼятаймо про них ухвалюючи тут кожне рішення.

Джерелом для публікації став допис на фейсбук-сторінці українського історика, ексголови Українського інституту національної пам’яті, депутата Верховної Ради Володимира В’ятровича.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...