Наше життя зараз — то якісь дикі контрасти: діліться позитивними моментами, щоб світло перемогло темряву

У нинішньому сьогоденні українців існує тонка межа між радістю і смутком. Хтось викладає фото щасливих моментів у соцмережах, а інші – сумують за втраченим. Але радісними моментами варто ділитися, бо без них наше життя перетвориться на безодню розпачу.

Ось ти ідеш з кльового інтерв’ю і не можеш перестати усміхатися — а ось відкриваєш у стрічці те саме фото з синьо-жовтими браслетами, і серце пропускає кілька ударів. Ось ти залипаєш на гарячі відосики хлопців із ЗСУ в тіктоці — а ось заходиш на сторінку загиблого воїна, щоб написати про нього останню історію.

Ось твоя френдеса постить красиві сімейні фото, святкуючи чергові річницю щасливого шлюбу, — а ось інша постить фото з госпіталю, де чоловік лежить після поранення на фронті. Ось знайома письменниця радіє новому перекладу книжки за кордоном — а ось в Ізюмі шукають тіло іншого письменника, який був надто принциповим і надто патріотом, щоб вижити в окупації.

Щиро радієш за одних, щиро переймаєшся іншими. Між цими емоціями така прірва, що її не перестрибнути. Про “Емоційні гойдалки війни” написав книжку з такою ж назвою психолог-психотерапевт Володимир Станчишин, до речі, раджу.

Але скажу от що. Якби не було тих світлих, радісних моментів у житті чи бодай у фб-стрічці, то лишилася б тільки безодня розпачу. Тому діліться своїми позитивними емоціями, своїми радісними і світлими моментами. Бо світло не зможе перемогти темряву, якщо ми не залишимо для нього місця.