<
Ангеліна Махнюк

Мій майбутній проєкт – про українську літературу, бо вона наразі потрібна суспільству

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:41 | 29.10.2023 / Погляд / / Коментарі відсутні

Участь в Акселераторі культурних ідей від Клубу культурних менеджерів взала тому, що це об’єднання таких людей, які мають одну ціль. І, власне, почула стосовно Клубу від своїх колег «по культурі», які сказали: я подаюсь сюди, можливо, тобі це буде цікаво.

Мені стало цікаво і я вирішила спробувати. Для мене написання проєктів – це абсолютно нова сфера і тому все, що було протягом цих днів – це нові відкриття.

Писати проєктні заявки – це структурована справа, треба вчитися, визначати проблематику і завдання. Це потрібно, щоб в майбутньому організовувати культурні проєкти завдяки отриманим грантам.

Щодо ідеї, з якою я йшла на Акселератор. Вона стосується моєї роботи, тобто, бібліотеки. Ідея полягає в створенні літературно-мистецьких зустрічей – такого собі майданчику, де молодь і дорослі можуть презентувати свої власну творчість, зокрема вірші, де будуть профейсійні спікери, культурологи і філологи. Тут можна буде поглибити знання з української літератури і повчитися влучному слову.

Чому народилася така ідея? Мабуть, тому що я живу культурою, моя робота про літературу і це мрія, яку хочеться реалізувати. І я вірю, що вона наразі потрібна українському суспільству.

Триденна школа посиленого проєктного менеджменту «Акселератор культурних ідей» відбулася в рамках проєкту “Клуб культурних менеджерів”, який реалізується Агенцією регіонального розвитку Прибужжя за підтримки Українського культурного фонду.

Учасники йшли на Акселератор з ідеєю і за три дні за допомогою фахівців школи розвивали її в проєктний документ.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...