<
Світлана Собіпан

Лідерство під час турбулентності: як жінці-CEO тримати команду та бізнес під час війни

12:05 | 14.08.2025 / Погляд / , /
188
/ Коментарі відсутні

Війна – це найжорсткіший тест для лідера. Коли у твоїй команді понад півтори тисячі людей, ти не можеш дозволити собі розгубленість. На тебе дивляться їхні сім’ї, громади, партнери та клієнти. У такі моменти ти або стаєш опорою, або втрачаєш довіру.

Я добре пам’ятаю перші дні повномасштабного вторгнення. Ми разом з командою буквально жили на виробництві. У такі хвилини слова «я поруч» та «ми впораємося» важать більше за будь-які бізнес-плани.

Мої слова та дії тоді визначали, чи повірить команда, що ми вистоїмо. Іноді доводилося ухвалювати непопулярні рішення. А іноді просто було потрібно мовчки вислухати людину, яка боялася за свою родину. Я зрозуміла, що людяність у кризові часи не означає слабкість, а є стратегічним активом.

Чому жіноче лідерство працює

Багато хто вважає, що жіноча емоційність – це недолік. Я вважаю навпаки: вміння чути та розуміти людей є суперсилою. Дослідження McKinsey (Women in the Workplace 2024) показують, що компанії із значнішою часткою жінок на керівних посадах мають кращі фінансові показники та більш стійкі позиції у кризові періоди. А згідно зі звітом Diversity Wins (2020), різноманіття в управлінських командах прямо корелює з кращими фінансовими результатами та здатністю організацій долати виклики. Причина проста: жінки лідерки схильні більше інвестувати у довіру, командну культуру та довгострокові відносини.

Коли ми відкрили новий м’ясопереробний завод на Волині у розпал війни, для мене було важливо не лише запустити виробництво, а й зробити так, щоб кожен працівник відчував: він важливий. Бо без команди не працюють жодні технології.

Рішення, що базуються на емпатії

  • Емпатія в бізнесі не означає «бути м’якою». Вона говорить про те, щоб створити умови, в яких люди можуть працювати навіть тоді, коли світ навколо нестабільний.
  • Збереження робочих місць та бронювання працівників, щоб вони могли утримувати родини.
  • Інвестиції в безпеку, медичну підтримку та комфортні умови, навіть коли ринок диктує економію.

Про благодійний фонд AVESTERRA

Ми створили нову організацію з метою допомоги найвразливішим дітям. Адже бізнес має сенс, коли створює цінність для суспільства. Іноді це не просто підтримка, а зміна життя.

Наприклад, родина Степанюків у селі Дігтів виховує 21 дитину. У селі немає школи й садочка, і діти щодня мали труднощі з доїздом. Ми подарували їм пасажирський бус, щоб вони могли разом їздити на навчання, у лікарню чи просто відпочивати.

Родина Капітули з села Сусваль виховує десятеро дітей. Ми подарували їм великий батут, щоб у дворі лунав сміх і було місце для радості, навіть у воєнні часи.

ГО “Берег надії” отримала від нас підтримку для фінансування роботи соціальних працівників, щоб діти з інвалідністю отримували психологічну допомогу.

Уроки, які варто взяти на озброєння

 1. Говорити чесно, навіть якщо новини не завжди приємні.

 2. Бути гнучкою: плани змінюються щодня, і це нормально.

 3. Турбуватися системно, оскільки стабільна команда дає стабільний бізнес.

Бути жінкою-лідеркою – не означає копіювання «чоловічого» стилю управління. Це, швидше, сміливість залишатися собою, зберігати чутливість і водночас приймати складні рішення.

Ми, жінки, вміємо бачити людину за посадою, вміємо відчути, коли хтось мовчки бореться зі страхом. Ми можемо будувати бізнес нового типу – стійкий, людяний, здатний надихати. І разом з цим підтримувати інших жінок на шляху до лідерства.

Я знаю, що сьогодні в Україні тисячі жінок керують бізнесами, волонтерськими штабами, громадами й підрозділами на фронті. Ми всі проходимо цей іспит разом. І від того, як ми його складемо, залежить, якою буде країна після перемоги.

Матеріалом для публікації стала стаття Світлани Собіпан у виданні “WOMO”.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Казанський
19.03.2026
Тема закінчення війни в Україні знову відходить на другий план. Після певних надій на якусь домовленість стало ясно, що ніякого припинення вогню в осяжному майбутньому не буде. А коли буде? На мій суб'єктивний погляд, ...
Володимир Демчук
18.03.2026
Маю певні міркування, котрими хочу з вами, читачі, поділитись. Останнім часом все частіше ловлю себе на тривожній думці, що на зустрічі траурних кортежів, які заходять у наше місто зі сторони Володимира (а інколи і зі ...
Ольга Атаманюк
17.03.2026
Останнім часом я все частіше бачу у соцмережах палкі дискусії на тему трапез прямо на кладовищах, де одні люди з серйозним виглядом розповідають про «давні традиції», інші з не менш серйозним виглядом виставляють фото ...
Андрій Бокоч
13.03.2026
Друзі, маю дещо сказати - про футбол і не тільки. Вчора, як ви знаєте, відбувся матч між нашим «Шахтарем» (Донецьк) і польською командою «Лех» (Познань). Команда, рідне місто якої сьогодні все ще окуповане, здобула у ...
Руслан Горовий
11.03.2026
Розкажу, бо це не дає жити. На день народження Кобзаря вирішив зробити собі подарунок — накупити різних «Кобзарів». Маю на увазі видання різних років. Вирішив витратити на це всю місячну пенсію. Ви, звісно, скажете, що я ...