Хочу власним прикладом показати, що робити добро – це просто

Сьогодні вийшла в центр Шацька і просила перехожих подарувати мені 100 гривень. Ті гроші потратила на продукти для бабусі, для якої банани – це розкіш.

Я зробила це! Це не жарт. І мені не соромно про це розповідати. Це не героїзм, я хочу власним прикладом показати, що робити добре – це просто.

За зібрані гроші мені вдалося купити продуктів ось цій милій бабулечці Таїсі (з якою я зустрілась випадково, яка сама старається з усіх сил і навряд попросила б про допомогу. Такі сильні наші люди). Світла і добра жінка (дозволила використати фото), для якої банани – це розкіш. Яка стояла біля прилавка з цукерками і вибирала між барбарисками і дюшесом… Бо не може собі дозволити часто, хоча б якісь. Бо треба виживати на пенсію.

Про це треба говорити. Не всі розуміють, в якій ситуації живе значна частина населення.

Зараз не про політику нарахування пенсій. Я про добро.

Насправді 20, 30, 50, 100 грн – не так і багато, але для когось вони можуть бути необхідними. Адже ділитися так просто. Бо ми люди (хоча і звірі одне одного не лишають) і ми повинні допомагати одне одному. Усім чим можемо. Для цього не треба мільйони. Може 20 гривень…

Дякую всім, хто довірився мені, незнайомці, та віддав свої кровні, зароблені (давали і чай, солодощі). Гарантую вам добро повернеться сторицею. Ви просто круті люди! Кожен з вас творець добра. КОЖЕН!

P.S. І дайте ж 100 (20,30,50) гривень незнайомці, яка попросить вас про це на вулиці.

P.p.s. На додачу я купила пару шоколадок і дарувала на вулиці хмурим перехожим. Як вони оживали! А ви хотіли б шоколадку для настрою? Спробуйте подарувати її першими. Всім добра!

Будь ласка, заразіться добром.