Хочу, аби на наступних Олімпійських Іграх Україна була мирною країною, яка перемогла і вистояла

Минув тиждень після Олімпіади. Тиждень без неймовірних емоцій, без виняткового азарту, без того особливого стану, який відчуваєш лише під час змагань такого рівня. Будемо відвертими, від України світова спортивна спільнота не чекала чогось неймовірного.

Країна, яка воює, має інші пріоритети. Тут вже не про підготовку до змагань, вже не про техніку, не про спорт. Чимало замінили форму на камуфляж, а інвентар – на зброю, ставши на захист рідного краю. Від обстрілів нищились спортивні об’єкти, тренувальні бази. Але якщо все можна відбудувати, то проти смерті нема ради, бо ворог забрав життя і сотень тих, хто займався спортом, хто був професіоналом, початківцем з перспективами, мав звання, виховував молоде покоління. Вони стали нашою небесною збірною. Людські втрати – найстрашніші…

Україні прогнозували 7-8 медалей. У результаті отримано 12 – 3 золотих, 5 срібних, 4 бронзи. В підсумку маємо 22 місце в загальному заліку. У ряді дисциплін не вистачило зовсім трохи, щоб трапити до трійки кращих, але були в топ-10. І це теж на змаганнях такого рівня досягнення!

У багатьох дисциплінах прогнози збулись, окремі тріумфатори Токіо знову зійшли на п’єдестали. Траплялись і приємні сюрпризи, і розчарування. І кожна медаль була на вагу золота, бо знову лунало ім’я України, бо знову світ згадував про нас, про наше протистояння, про наш героїзм.

На мою суб’єктивну думку, збірна представила нашу країну вельми гідно. Зважте лише, в яких умовах велась підготовка. Та що про умови, подумайте про те, в якому настрої?

Уявіть, що має відчувати атлет, коли дізнається про прильоти по рідному місту? Що в душі у тих, чия мала батьківщина під окупацією, чиї рідні воюють?

Срібний призер Олімпіади Павріз Насібов зустрів війну в Херсоні, де жили його дружина та теща. Його друга дитинства застрелили вороги. Борчиня, що також здобула срібну медаль, Ірина Коляденко була в окупованому Ірпені до кінця березня 2022 року, внаслідок обстрілу була зруйнована її квартира, отримана після здобуття бронзи в Токіо. Мультимедалістка Олімпійських Ігор-2024 (золото в командній шаблі, бронза в особистій шаблі), загалом шестиразова призерка Олімпіад, 15-разова призерка чемпіонатів світу та 22-разова медалістка континентальних першостей Ольга Харлан виросла у Миколаєві, який обстрілюють. Минулого року на чемпіонаті світу вона відмовилася тиснути руку російській шаблістці анні смірновій, через що нашу шаблістку було дискваліфіковано на тривалий термін, та згодом це рішення було скасоване, і Ольга таки вийшла на доріжку у командній першості на світовій першості та з командою дійшла до четвірки найкращих, заробивши важливі рейтингові бали.

Боксер Олександр Хижняк, якого називають “Полтавський танк”, що отримав золоту медаль, військовослужбовець ДПСУ. Ярослава Магучіх, що здобула перше місце у стрибках у висоту – офіцерка ЗСУ. І це лише маленька частина нашої великої олімпійської збірної… Але кожен із них, як і кожен із нас, має свій біль, спричинений нападом ворога, має втрати і тривоги.

А от про що і про кого писати і говорити не хочеться – так це про футбол. На жаль. По-перше, тут питання до власників футбольних команд, які поставили свої інтереси вище, аніж держави. По-друге, звісно ж, до гравців у статусі зірок. Виходить, що грати за свою команду можна з усіх сил, а за країну – без особливого запалу і взагалі не прагнути потрапити у склад олімпійської збірної? До тих спортсменів, які були на полі, претензій не маю, викладались як треба. Дуже сподіваюсь, що висновки зроблено, зокрема і Федерація Футболу України зверне увагу та врахує при плануванні календарів, перенесень матчів, входження в чиєсь положення і так далі. Ніхто не знає, коли ще наша футбольна збірна покаже себе на Олімпійських Іграх, але дуже хочеться, аби наступного разу результат був для нас, прихильників, більше втішним.

Та все ж наші олімпійці довели, що можуть конкурувати з кращими, що вміють виборювати перемоги, що роблять дуже багато для того, аби у трійці кращих майорів наш прапор.

Я дуже хочу, аби на наступних Олімпійських Іграх Україна була мирною країною, яка перемогла, яка вистояла.

Всім спортсменам дякую за участь, за емоції. Дякую за те неймовірне відчуття, коли здіймається наш прапор, коли звучить наш Державний Гімн України. Це завжди сильно, це завжди до сліз!

Розвиваємось, працюємо, ідемо далі – з вірою в Україну!

Матеріалом для публікації став пост депутата Волиньради Андрія Бокоча у фейсбуці.