<
Ольга Бузулук

Думки щодо лікування хлопчика розділились: одні кажуть, що це назавжди, інші – що можливо хоч трішки поставити на ноги

Цей запис опубліковано більш як рік тому
20:13 | 1.10.2021 / Погляд / , , /
723
/ Коментарі відсутні

У 2014-му році 9-річому Богдану з Володимира місцеві лікарі поставили діагноз – дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія, згинальні контрактури колінних і гомілково-ступеневих суглобів.

Максимум, де були на обстеженні батько з сином, – це Луцьк. І все. Тому перше моє звернення до людей, які знають кваліфікованих лікарів або установи в Києві чи за кордоном, де дитину можуть обстежити ще раз і сказати точніше, чи це виліковно.

У сім’ї, крім 9-річного Богдана, є ще 8-річний братик і дві сестрички – 5 і 10 років. Живуть з татом і бабусею, мама покинула.

Сім’я хороша, люди добрі, до них постійно навідуються наші поліцейські і лише гарно відгукуються. Постійно їм допомагають, розказують їх історію владцям, підприємцям, аби ті долучались до підтримки.

Тато Богдан отримує трохи більше 6 тисяч соціальної допомоги на діток. Звісно, цього не вистачає, мусить працювати на різних роботах.

Тому моє друге звернення – це допомогти фінансово цій родині. Надіюсь, що лікарню ми знайдемо, але поїхати туди, десь жити, придбати медикаменти, – на все це потрібні кошти.

Знаєте, як говорив Влад Троїцький, є дві цивілізації: цивілізація споживання і цивілізація альтруїзму. Споживання – це те, скільки ти коштуєш. Альтруїзм – це те, що ти можеш віддати даремно: любов, увагу, дружбу.

Але щоб щось віддати, треба це мати. І друге: це має бути комусь потрібно. Як завжди, я вірю в альтруїзм і в те, що кожен з нас може відмовити собі в якійсь дрібниці, а ті гроші переслати для дитинки, якій так потрібна допомога.

Богдан хоче стати поліцейським, хоче грати футбол, бігати з друзями, відвідувати школу (поки ж займається з вчителем вдома)… І мене розривають сльози, коли я думаю, що цього може не статись…Але надія завжди має бути.

Картка бабусі: 5168 7427 1605 8122 (Мацьоха Світлана).

Нагадаємо, поліцейський офіцер громади Володимира здійснив мрію хлопчика з інвалідністю.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Юрій Лукницький
11.06.2024
Вважаю, що проблема з радянським обеліском у центрі Володимира не є такою складною, як її подають. Достатньо розібрати її ...
Ірина Пикалюк
4.06.2024
  Хочу поділитися з вами враженнями від проекту у Нововолинській громаді, спрямованого на розвиток соціального ...
Олександр Сапронов
24.05.2024
Спочатку вони вб’ють твоїх митців. Заб’ють за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів, згноять у таборах ...
Володимир Матвіюк
13.05.2024
Днями у фейсбуці була інформація про Мишівську візитівку з калюжею на в’їзді в село. Мова не про лише одну калабаню, а ...
Наталія Тарковська
30.04.2024
Під час розмов з цивільними я чую, як люди в селі ховаються від оборони своєї держави, як хваляться тим, що «краще живий ...