Думки щодо лікування хлопчика розділились: одні кажуть, що це назавжди, інші – що можливо хоч трішки поставити на ноги

У 2014-му році 9-річому Богдану з Володимира місцеві лікарі поставили діагноз – дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія, згинальні контрактури колінних і гомілково-ступеневих суглобів.

Максимум, де були на обстеженні батько з сином, – це Луцьк. І все. Тому перше моє звернення до людей, які знають кваліфікованих лікарів або установи в Києві чи за кордоном, де дитину можуть обстежити ще раз і сказати точніше, чи це виліковно.

У сім’ї, крім 9-річного Богдана, є ще 8-річний братик і дві сестрички – 5 і 10 років. Живуть з татом і бабусею, мама покинула.

Сім’я хороша, люди добрі, до них постійно навідуються наші поліцейські і лише гарно відгукуються. Постійно їм допомагають, розказують їх історію владцям, підприємцям, аби ті долучались до підтримки.

Тато Богдан отримує трохи більше 6 тисяч соціальної допомоги на діток. Звісно, цього не вистачає, мусить працювати на різних роботах.

Тому моє друге звернення – це допомогти фінансово цій родині. Надіюсь, що лікарню ми знайдемо, але поїхати туди, десь жити, придбати медикаменти, – на все це потрібні кошти.

Знаєте, як говорив Влад Троїцький, є дві цивілізації: цивілізація споживання і цивілізація альтруїзму. Споживання – це те, скільки ти коштуєш. Альтруїзм – це те, що ти можеш віддати даремно: любов, увагу, дружбу.

Але щоб щось віддати, треба це мати. І друге: це має бути комусь потрібно. Як завжди, я вірю в альтруїзм і в те, що кожен з нас може відмовити собі в якійсь дрібниці, а ті гроші переслати для дитинки, якій так потрібна допомога.

Богдан хоче стати поліцейським, хоче грати футбол, бігати з друзями, відвідувати школу (поки ж займається з вчителем вдома)… І мене розривають сльози, коли я думаю, що цього може не статись…Але надія завжди має бути.

Картка бабусі: 5168 7427 1605 8122 (Мацьоха Світлана).

Нагадаємо, поліцейський офіцер громади Володимира здійснив мрію хлопчика з інвалідністю.