<
Ярослав Матвійчук

Дорозі Володимир-Устилуг – бути! Незабаром буде покладено перший шар асфальту

Цей запис опубліковано більш як рік тому
13:40 | 10.09.2020 / Погляд / , , / коментарі 2

Ми наполегливо і системно працювали, аби шлях з Володимира на Устилуг був зроблений! Сталося – держава пішла нам назустріч.

Як громадянин, як володимирчанин, зрештою – як перший заступник міського голови щиро вітаю усіх вас і самого себе із початком робіт.

Ця транспортна артерія – стратегічна і важлива не лише для міста, а й для України взагалі, оскільки то без перебільшень ворота у Євросоюз – за кордоном вже починається Польща.

Системна і наполеглива праця, численні поїздки дали нарешті результат. Ми гідно провели ініціативу через низку слухань, аналізів, експертиз.

У перемоги чимало є імен, чимало людей працювали над задачею. Результат – наш спільний тріумф, що не може не мотивувати рухатись далі, вперед, до змін і кращого. Це відчувається особливо після низки невдач, після розчарувань, коли опускались руки.

Проте поряд були ті, хто допомогли не здатись, хто показав, що командна робота на різних рівнях дає плоди.

Не можу в цьому контексті не відмітити внеску народного депутата Ігоря Гузя, що тримав руку на пульсі та усіляко сприяв, аби кошти на цей українсько-польський проєкт таки були виділені. Він – мотиватор, мотор, особа, яка не може не надихати.

Чимало у вирішення питання вніс і пан Анатолій Посполітак, було налагоджено тісний і конструктивний діалог. Відчувається – фахівець, людина справи. Впевнений, у нас будуть ще численні спільні здобутки і напрацювання.

Між іншим, а чи знаєте, що дорога могла би бути ще раніше? Вперше про неї заговорили ще при ексгубернаторі Гунчикові. Ба більше – розглядався варіант, що спершу зроблять саме Володимир-Волинський – Устилуг, а вже потім візьмуться за автошлях до Луцька.

Це має свою логіку, адже питання у тому ж таки прикордонні. Проте – не вистачило нашим обласним чиновникам чи то політичної волі, чи то мотивації чи ще чогось, аби дотягнути ідею до дії…

Раптом настає зміна влади. Знову піднімається питання передбачення коштів! Однак відставка прем’єра вносить корективи. Зрештою, численні робочі зустрічі – від Облавтодору і Кабміну, від губернатора і нардепа нарешті дали бажане.

Та це все – історія, котра, зрештою, закінчилась позитивно. Дорозі – бути!

Залучений польський підрядник, про котрого чув позитивні відгуки.

За найкращими прогнозами та сприятливій погоді вже незабаром буде покладено перший шар асфальту.

Триматиму руку на пульсі, обов’язково долучатимусь до контролю ведення робіт.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Хай посилає Всевишній всім здоров’я терпіння мудрість виваженість і злагодженість в роботі! Дорозі бути!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...