До дня народження Т. Г. Шевченка: історія спорудження пам’ятника в Нововолинську
24 серпня 1995 року – день 4-ої річниці проголошення незалежності України і день відкриття пам’ятника Т. Г. Шевченку у Нововолинську. Мер міста рухівець Павло Присяжний виконав одну із своїх передвиборних обіцянок. Уляглася частина пристрастей, які вирували навколо пам’ятника. Для Нововолинська це мало велике історичне значення, тому що «молоде соціалістичне місто» не мало історичного коріння.
У місті не передбачалося спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку і культових споруд. Основним противником спорудження пам’ятника поету на центральній площі міста був міський комітет КПУ, який прийняв єзуїтське рішення – спорудити на центральній площі міста пам’ятник першобудівникам міста, який уже був готовий. У червні 1990 р. на центральній площі міста з’являється екскаватор, щоб викопати траншею під фундамент пам’ятника першобудівникам міста.
Національно-демократична громад кість міста – а це рухівці, упівці, репресовані – кидають в цей котлован гасло – «Тут буде похоронено останнього комуніста». Ще в лютому 1990 р. депутат міської ради Ярослав Федина, рухівець, виразив своє ставлення щодо встановлення пам’ятників на центральній площі міста (скорочено):
«Тому всі, ті хто ще себе вважає українцем, а також місто своє любить, повинен розуміти перевагу, що «Знак» на честь тих, хто місто це заклав, не може йти в порівнянні до величі поета, що у фундамент нації заклав міцний граніт.
Згодіться ви, незламні яничари
І ви колонізатори неситі
Центральна площа – місце Кобзарю,
А «знаків» ви і так наставили на світі.
А на кінець, ще пару слів, тепер уже не яничарам,
Бо їх лиш може виховати життя.
Приїхав Рим? Роби як римляни,
І будеш мати гарантоване буття.
Радій Нововолинськ! Тобі вже 40!
Хоч серед ближніх міст ти як мале дитя
Та славу трудову ти здобував глибоко
Своє ім’ۥя несеш ти в майбуття.»
В кінці червня 1990 р. котлован під пам’ятник першобудівникам був засипаний рухівцями.
13-15 вересня 1990 р. на центральній площі міста спорудили пам’ятний знак – камінь з художньо вирізьбленим силуетом поета і написом «Тут буде споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку».
16 вересня 1990 р. – свято національного відродження «Наш родовід». Священик із Червонограда отець Михайло освячує пам’ятний знак – камінь і синьо-жовтий прапор, що піднімається на поруч встановленій щоглі. Підняття прапора здійснює Іван Крищук. Нині перед цим прапором споруджена стела атовцям.
Пам’ۥятний знак – камінь буде знищено після 1998 р., коли мером міста обрали В. Сапожнікова. На запит громадськості – куди дівся пам’ятний знак – камінь – відповідь дасть В. Рожелюк – він не мав ніякої історичної, ні художньої цінності». На мій погляд – місце йому було в міському музеї.
