Чисті та прибрані цвинтарі – завдання громади
Знаєте, зараз дуже багато розмов точиться навколо того, хто більше виграє від доєднання – місто чи село, адже до Нововолинська доєднаються Грядівська та Грибовицька сільські ради.
Хтось скаже про землю, хтось про робочі місця, хтось про дітей у школах та садках. А мені болить отаке питання…
Чим відрізняється місто Нововолинськ від навколишніх сіл? Станом кладовищ. Наприклад, у Мовниках чи Осмиловичах не побачиш високої трави, все гарно викошено. Люди складаються, люди турбуються.
Однак коли приїдеш у Нововолинськ, особливо на старі могилки (ті що зверху), то відчутно бачиш різницю. Там темно, там високі дерева, які є небезпечними і дуже страшно риплять.
Я пам’ятаю, колись була публікація в інтернеті про те, що ті дерева дуже важко зрізати. І це правда!
От скажіть, як отримати доступ до старих дерев, аби їх прибрати, не пошкодивши могильних пам’ятників? Як до них дістатись, як завезти вишку? Як пиляти гілки? А якщо буде сильний вітер і дерево впаде на надгробки? Ви уявляєте, скільки могил пошкодиться?
Окремі старші люди кілька років спеціально відкладають гроші на ошатний пам’ятник, а для багатьох родин то питання честі! Я не вважаю, що на кладовищі доцільно вихвалятись надгробками, але не можу заборонити це робити комусь.
Знайомі депутати якось мені розповіли, що на сесії міської ради пробували підняти питання благоустрою цвинтаря коштом бюджету і навіть була мова про передбачення окремої одиниці в комунальній структурі.
Кулуарно говорили і про те, щоб збирати з людей гроші на той же благоустрій, знову ж таки за прикладом тих же сіл. Гроші фактично невеликі, зате прибрано, викошено, нема сміття.
Так чи інакше, але ситуація лишилась без змін, і ви всі це бачите.
Місто велике, кладовище не одне, людей і могил багато. Є і такі поховання, які занедбані, забуті, неприбрані, зарослі. Можливо, вже нема нікого з тих, для кого та могила важлива. Чи вже не проживають у країні чи просто нема серед живих… Що треба робити в такому випадку? От як скажете?
Знаю окремі родини, які з людських міркувань прибирають могили сусідні. Аби трава не насівалась, аби було зручно підійти чи під’їхати. Це теж правильно. Бо ж ми – всі разом! Ми живемо спільно в Нововолинську. Ми живемо громадою.
У мене вікна виходять на площу. То добре пам’ятаю, як всім Нововолинськом проводжали Сергія Байдовського, якого привезли з Майдану. І як разом ховали хлопців, яких привезли зони АТО.
А ще ми разом святкуємо День міста. Такі миті – особливо сумні і особливо радісні – це і є єдність.
Цвинтарі – це таке місце, де знаходиться останній спочинок тіл. А ще ж туди проходить священик. Мені здається, було б правильно або там, де здійснюється релігійні обряди, було чисто. То повага до тих, кого вже немає. І це повага до духовної особи. А ще повага до нас самих. І це виховання тих, хто колись прийде до нас.
Олена Дерейко, голова ОСББ “Софія,8-НВ”, “Дружби,25-НВ”
