<
Микола Лукашук

Чи може декретна відпустка тривати місяць або Як я працював у культурі Нововолинська

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:15 | 28.08.2020 / Погляд / коментарі 2

Розкажу історію, яка трапилась зі мною рік тому. Все закінчилось не дуже гарно, але показало чимало.

Я все життя співаю. Скільки себе пам’ятаю – стільки і співаю. Постійно на сцені, завжди задіяний у самодіяльності. То певно на рівні генів, бо чудовий голос має і матуся. Чимало де виступав. Як хто не знає, у 2016 році навіть переміг у міському конкурсі «Голос Нововолинська».

Влітку минулого року чудова жінка і талановита співачка Людмила Бадира пішла в декрет. Дзвонять до мене – є 0,25 ставки вокаліста у міському Будинку Культури, чи не пішов би. А я що, я і пішов!

Так почав підіймати культуру міста офіційно, ще й отримувати за wt певну копійку. Мене вже і внесли в програму з нагоди урочистостей до Дня Міста.

І все було би добре, коли би не моя принципова натура, що завжди прагне справедливості…

У липні, певно, можновладці були у відпустках, то пропустили. А я ж вийшов в ефір, аби висловити своє невдоволення тим, як посипання вулиць називають ремонтом асфальтного покриття. Місто пошуміло, полетіли лайки-коменти-репости. Ситуацію, правда, не змінило.

Вже будучи при посаді (нагадаю – 0,25 ставки вокаліста у Будинку Культури), виходжу в фейсбук-простір знову з гнівним відео. Щороку перед міськрадою підрихтовують асфальт. Попри те, що в місті є море страшних вулиць, де ні пройти, ні проїхати, так все ж ні! В пріоритеті – перед міськрадою треба все привести до ідеального стану, “вбахавши” в то бюджетні кошти, які могли б бути використані більш ефективно і з користю.

Нагадаю, я вже в програмі, іде підготовка повним ходом.

І тут мене викликає до себе керівництво… Кажуть, що треба писати заяву на звільнення, бо Людмила Бадира хоче вийти з декрету. Місяць. Місяць вона пробула в декреті – і виходить? Такого не буває.

Заяву я, звісно ж, написав, питань нема. Вже потім дізнався, що Левкову викликав до себе Сторонський і вчистив, чому це вокаліст, який отримує зарплату (нагадаю ще раз – аж 0,25 ставки) з міського бюджету таке робить. Потім чув, що і з програми хотіли вирізати, але співати ж комусь треба?

Розлютив я тоді чинного мера, ой розлютив… « Як це так, чому він співає в нас, а разом з тим ганьбить владу?!» – негодував Віктор Борисович.

Щиро сподіваюсь, що незабаром у Нововолинську нарешті вимкнеться режим Радянського Союзу і кожен матиме право на вільне вираження своєї думки.

#міступотрібнізміни!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. В.Сапожнікову потрібно піти самому, ще до виборів. Аби не набратися ще більшої ганьби на старість.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Василь Слапчук
14.07.2026
Неділя. Православні волиняни відстояли службу Божу і повернулися додому. Притичина в тому, що майже половина цих набожних волиняків принципово (вперто/тупо) вірять і поклоняються лише російському богові. Станом на початок ...
Роман Маленков
13.07.2026
Верх цинізму! Отак буде із кожним! Чи саме це хотів сказати Навроцький, влаштувавши виступ на українських могилах в селі Радруж? Він спеціально приїхав до села, яке колись було українським на 90%, і яке поляки ПОВНІСТЮ ...
Митрополи́т Епіфаній 
6.07.2026
Завершилася ще одна страшна ніч в Україні з майже 1600 ночей, що минули після початку повномасштабної російської агресії проти нашої держави. Це довше, ніж тривалість Першої світової війни. Особливо коли не забувати, що ...
Наталя Делієва
3.07.2026
Сьогодні в супермаркеті в Одесі спостерігала біля кас дуже цікаву розмову. Касирка: - Ця каса обслуговує тільки за готівку. Жінка з візочком продуктів: - Я не понімаю, что ви говорітє. Скажитє на русском. Касирка: - Я не ...
Володимир Демчук
2.07.2026
Сьогодні ми спостерігаємо за новим розвитком подій навколо українсько-польського протистояння. Біло-червоні називають цей час «Волинська різня», хоча кров лилась по обидва береги Бугу... Я розповім, як торкнулись ті ...