Бути невидимим, мислити інакше, вижити: як має змінюватися армія

Зміни в армії мають відбуватися не тільки в технологіях. Ми маємо бути на крок попереду в усьому.

Перше. Старі статути треба залишити в музеях. Навіщо нам те, що не працює? Сучасний статут має бути коротким, з технологічною інформацією — як коротка памʼятка, з усіма робочими правилами останніх років. Статут має допомагати військовому вижити та полегшувати його життя, а не бути просто формальністю, за невиконання якої можна покарати.

Друге. Креатив має бути не тільки в галузі безпілотників. Будівництво позицій та їхнє маскування — це галузь, що також суттєво змінилась за останні роки. Перевагу має саме маскування, а не міцність або ємність. Вже не існує поняття «опорні пункти підрозділів». Є позиції. І першим критерієм їхнього будівництва та функціонування має бути маскування.

Якщо тебе не можуть знайти — це набагато краще, ніж коли не можуть пробити захист того місця, де ти перебуваєш.

Третє. Змінився «mast have». Раніше здіймали скандал, коли поранений боєць вмирав через відсутність турнікетів. Тепер пріоритет має бути в тому, щоб не допускати поранень. А для цього зараз, разом з турнікетом, в кожного має бути РЕБ — хоч на нулі, хоч їздиш за 20 кілометрів від лінії фронту. Це необхідність!

Аналізатор дронів — взагалі річ першої необхідності, як зубна щітка.

Рушниця проти дронів — не менш важливіша, ніж турнікет. Ба більше — якщо б мені перед поїздкою на нуль дали на вибір: турнікет, чи РЕБ з рушницею — я б обрав останнє.

Четверте. Нам треба нарешті запускати післяопераційний аналіз. У випадку провалу, треба вчитись на помилках. Аналізувати, чому так сталось, які заходи вжити, щоб такого не було. А не просто звільняти з посади, щоб винний з часом опинився на іншій посаді. Армія — не політика, командир звільнений з однієї посади, отримує іншу. А повторення ним фатальних помилок — це життя солдатів.

Пʼяте. Раніше ми думали що сіра зона буде 10−20 кілометрів. Ми помилялись. Сіра зона в майбутньому може збільшуватись до 40−50 кілометрів. Дронів буде все більше, літатимуть вони все далі. Тому треба вже зараз планувати оборону міст, враховуючи це. Робити підземні сховища, бункери, тунелі. Комунікації і пересування — в тунелях, щоб ворог не міг контролювати нашу логістику.

І найголовніше — необхідно стимулювати ініціативу в армії, тих, хто генерує нові ідеї. Енергії зараз стає менше. Втомлюються усі — від піхоти до БПЛАшників. А ідея — це завжди енергія, вона дає надію, а отже — й стимул до руху. Але, якщо ідеї починають впиратися в непробивні стелі військової бюрократії — ми приречені.

Ті ж дрони fpv колись були чиєюсь ідеєю. Група ентузіастів дуркувала — і вигадала зброю, що перевернула хід війни.

Зараз конче потрібні нові проривні ідеї. І вони є, вони — в повітрі. Але треба мати гострий нюх і сильну волю, щоб їх відчути і почати запроваджувати.

Сил усім.

Матеріалом для публікації став пост Єгора Фірсова у фейсбуці.