6057 тіл — це насправді не 6057 хрестів, а набагато більший цвинтар убитих надій
6057 тіл за останній тиждень передали нам. Страшна цифра. Ми от пишемо в новинах — 1200 тіл, 1245 тіл, 6057…
А це ж 6057 колись живих людей.
Які були б живими й сьогодні, якби не наші кровожерливі сусіди.
Це ті, кого чекали при народженні, з роботи, ті, які били коліна в дитинстві, малювали примітивні малюнки мамам на якісь свята, які дарували квіти, зізнавалися в коханні, розлучалися, били посуд, смажили яєчню, переживали за екзамени, напивалися, робили помилки й подвиги.
Були Всесвітами для когось. Для мами, дружини, дітей, друзів. Мали плани. Мрії. Хтось приземлені. Хтось великі.
Колись, на військовому кладовищі Дніпра, отець Василь, капелан, який хоронить військових, сказав (недослівно): «біля кожного хреста ще є 10 людей, які любили того, хто під тим хрестом, то уявіть собі, яке це велике кладовище».
6057 тіл — це насправді не 6057 хрестів, а набагато більший цвинтар убитих надій.
