Тактильні смуги на тротуарах у Володимирі-Волинському розміщені з порушеннями і дезорієнтують незрячих

В цьому році, на центральних вулицях нашого міста, понизили ряд пішохідних переходів та встановили тактильні смуги перед пішохідними переходами. Проте вони розміщенні з грубими порушеннями: частина забороняє рух зовсім, а частина знаходиться не на своєму місці.

Бачить Бог, я не хотіла цього писати, намагалася вирішити проблему тихо, та вже 4 місяці як не вирішується….

Людям, які мають порушення ОРА, пересуваються в інвалідних візках, людям літнього віку, мамам з колясками – ходити\їздити вулицями, на яких понизили пішохідні переходи, стало значно комфортніше. Навіть більше, всі помітили, що перед цими переходами встановили жовті тактильні смуги для людей з порушенням зору.

Ніби все добре, рухаємося в бік Європи, рівності, виконуємо норму закону (бо це все там прописано), дбаємо про людей з інвалідністю.
Але всі ці тактильні смуги розміщені з грубими порушеннями, і не те що не допомагають людям з порушенням зору, а гірше – дезорієнтують і вводять в оману.

Спробую пояснити: ці плити є трьох основних видів, і кожна має своє призначення:

• З поздовжніми смугами (або діагональними) – вказує напрям руху, встановлюється вздовж тротуару (ними створюють цілі маршрути для незрячих);
• З конусами розміщеними в шахматному порядку, забороняють рух, встановлюються перед перешкодами (стовпами);
• З лінійними конусами – попереджувальні, встановлюються перед пішохідними переходами, на зупинках громадського транспорту.

Тобто, у нашому місті, нема жодної тактильної плити, призначеної для встановлення перед пішохідним переходом, ті що є – частина забороняє рух зовсім, а частина просто не на своєму місці.

Андрій Гнатюк побачив це ще в серпні, я не спеціаліст у цій темі, тому удвох, на комітеті доступності, де був присутній і підрядник, підняли цю тему. Головував Ярослав Матвійчук, Олександр Смикалюк, як начальник управління соціального захисту, теж був присутній – тобто всіх ввели в курс проблеми, яка створилася. Не надавала одразу розголосу інформації, бо допускала, що керівники могли не знати вимог, а з підрядником у нас завжди окрема тема…

Але вже впродовж чотирьох місяців всі відповідальні особи в курсі, з певною періодичністю пишу їм, спілкуюся особисто. Обіцянки в дії не втілились.

Тобто, якщо вони з інвалідністю, то з ними можна як будь? Ну і що, що не ті? Але ж є? Для чого тоді взагалі робили?

За два тижні день людей з інвалідністю, в КМЦ однозначно буде концерт, і хтось від влади обов’язково буде щось там говорити – завжди вперто ігнорувала, а в цьому році певне піду послухаю.

За кілька днів зима. Чи замінять плитку смуг – сумніваюся. Соромно за місто, образливо за людей з інвалідністю, страшно за людей з таким відношенням до роботи.

І вся ця ситуація, особисто для мене, навіть не про смуги, а якраз про те відношення до роботи.