Лишилося 10 тисяч: рідні загиблого захисника з Володимира Андрія Мельницького просять підписати петицію про присвоєння звання Герой України
Захиснику з Володимира Андрію Мельницькому просять посмертно присвоїти звання Героя України. Залишилося зібрати 10 тисяч підписів.
Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала дружина загиблого Валентина Мельницька. Підтримати петицію можна за посиланням.
Андрій народився в Ірпені, у 2016 році був призваний на строкову службу і ніс її у військовій частині А3066 Національної Гвардії України, служив за контрактом до 2017 року. Через два роки переїхав у Володимир одружився на Валентині і у них народилась донечка Софійка. На день загибелі,Андрія дочці було 3 рочки. Захоплювався боулінгом, грою в більярд.
Андрій говорив, що його викликали до військкомату за повісткою, а насправді він сам пішов туди в перший же день війни. 27-го лютого вже був окупований його рідний Ірпінь. Згодом йому стало відомо про зґвалтування дітей в Ірпені-це були його сусіди. Лють і ненависть до нелюдів переповнювала душу і серце Андрія. Він запевнив мене, що зробить все, щоб подібного не трапилося з його донечкою та іншими дітьми».
Андрій Мельницький ніс службу у складі 63-ї бригади, мав військове звання старший солдат.
Дружина вела блокнот і записувала назви населених пунктів, у яких перебував її чоловік, починаючи від білоруського кордону-до Донбасу. Його бойовий шлях пролягав через усі області, атаковані ворогом. Фатальною для Андрія стала Донецька область, а саме- Бахмут.
«Наприкінці листопада Андрій прийшов у відпустку на кілька днів. Коли прощалися, бо Андрієві треба було повертатися на службу, перед від’їздом він сказав: «Мені є що після себе залишити: тебе і Софійку»-це були останні слова мого коханого, перед самою дорогою на фронт», – додає Валентина.
З дому Андрій вирушив у Бахмут, де точилися найзапекліші бої. Коли мав змогу, присилав вісточку про себе. Повідомлення були такі:» Все добре, бережіть себе. Люблю тебе, моє сонечко. Все, я уже точно буду йти». Останнє спілкування подружжя було вранці 25-го грудня. За кілька годин його не стало…
Побратими Андрія розповіли про обставини його загибелі: він вийшов оглянути позиції, побачив рашистів, що наближалися. Він встиг повідомити про небезпеку і перший розпочав бій, під час якого отримав смертельне поранення. Побратими говорили, що якби не Андрій, який вчасно побачив ворога і щвидко відреагував на нього, втрати українських військових були б значно більшими.
Похований Андрій Русланович Мельницький у Володимирі на Федорівському кладовищі поруч з іншими захисниками України.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою «Почесний громадянин міста Володимир».
Читайте також:
