«Від неї відмовилися всі медзаклади заходу України»: як рятували жительку Нововолинська, у якої відмовили легені

Наприкінці березня Дарина захворіла на звичайний грип. Але за три дні симптоми не зникли: кашель посилювався, температура росла, а стан стрімко гіршав. Жінка звернулася до місцевої поліклініки в Нововолинську.

Рентген показав пневмонію, що прогресує. Дарину терміново госпіталізували. А далі – повна темрява, – розповіли в Університетській лікарні ЛНМУ імені Данила Галицького, пише Конкурент.

«Я лише памʼятаю, як сіла на стілець у поліклініці, бо мене мали госпіталізувати. І потім – провал. Виявляється, я пролежала 10 днів у реанімації, перш ніж мене повезли до Львова», — розповідає Дарина Войтович.

У Нововолинську, аби врятувати життя молодої жінки та мами маленької донечки, медики почали гарячково шукати лікарню, яка зможе застосувати ЕКМО (апарат штучного насичення крові киснем). На той момент це була її єдина надія.

«Наша команда погодилася забрати Дарину до Львова. Чесно скажу: коли ми приїхали в нововолинську реанімацію, вона була у вкрай важкому стані. У неї на 80% не функціонували легені. Ми прямо казали рідним, що можемо навіть не довезти її. Там, у лікарні, була її маленька донечка. Я просто зібрав усю волю в кулак і зрозумів: їй є для кого жити, а в мене є шанс врятувати маму, дружину та доньку», – пригадує лікар-анестезіолог Юрій Машіка.

Після надскладного транспортування в Університетську лікарню за справу взялася команда лікарів І реанімаційного відділення. Почалася цілодобова боротьба. І організм Дарини відгукнувся на лікування. Стан стабілізувався настільки, що критичного підключення до ЕКМО вдалося уникнути.

«Коли я відкрила очі й мені все пояснили, я довго не могла оговтатися від шоку. Мені сказали, що в мене не функціонує одна легеня, її просто вже нема – настільки важкою була пневмонія. Але погляньте на ці квіти в палаті… Частина від батьків, а решта – від медсестер. Тут, у реанімації, я відсвяткувала свій 28-й день народження. Точніше, другий день народження. Бо я жива саме завдяки їм», – зі сльозами на очах ділиться Дарина.

Майже 2 місяці в реанімації, надскладна робота медиків та омріяний результат: Дарина повертається до рідного міста. Поки що в місцеву лікарню, але зовсім скоро – додому. Обіймати дворічну донечку, жити й відновлюватися.

Попереду ще довгий шлях реабілітації, але головне – Дарина дихає, посміхається і живе.