Чому 22 вересня не можна лінуватися: яке церковне свято
У вівторок, 22-го вересня, православна церква вшановує пам’ять священномученика Фоки, єпископа Синопського, а також пророка Іону та преподобного Іону, пресвітера.
Главред зібрав корисну інформацію про те, що дозволено і категорично заборонено робити цього дня.
День пам’яті священномученика Фоки
Святий Фока народився в Сінопі – стародавньому портовому місті на південному узбережжі Чорного моря, розташованому на території сучасної Туреччини. Згідно з церковним переказом, його батьками були Памфіл і Марія. Вони виховали сина в християнській вірі та з дитинства прищепили йому любов до Бога.
З юних років Фока відрізнявся благочестям, чистотою життя та глибокою вірою. Переказ приписує йому духовні дари: святий зцілював хворих і допомагав людям, які страждали від злих духів. Однак головним у його служінні залишалися любов до ближніх і відданість християнському вченню.
Коли Фока досяг зрілого віку, мешканці Сінопа обрали його своїм єпископом. Протягом свого служіння він дбав про християнську громаду, наставляв віруючих і проповідував Євангеліє серед язичників.
Фока був для своєї пастви не тільки духовним наставником, а й прикладом християнського життя. Завдяки його проповідям та особистому прикладу багато мешканців Сінопа прийняли християнство.
Життя святителя припало на період правління римського імператора Траяна, коли християни зазнавали переслідувань за відмову брати участь у язичницьких культах. У підсумку Фока прийняв мученицьку смерть, залишившись вірним своїй вірі.
З церковною традицією пов’язане й незвичайне бачення, яке святий пережив незадовго до страждань. Йому з’явився світлий голуб, що спустився з небес і поклав на голову Фоки прекрасний вінець. Святитель сприйняв це як передвістя мученицької смерті й без страху прийняв майбутні випробування.
День пам’яті пророка Йони
22 вересня також вшановують святого пророка Іону, який жив приблизно у VIII столітті до Різдва Христового. У Святому Письмі він названий сином Аміттая. Іона походив із Гат-Хефера, розташованого на території племені Завулона.
Про його пророче служіння йдеться в Четвертій книзі Царів. Згідно з Писанням, за словом Господа, переданим через Іону, Ізраїль зміг повернути втрачені території під час правління царя Єровоама II.
Однак найвідоміша історія пророка викладена в окремій Книзі пророка Іони. У ній розповідається про Боже милосердя, покаяння, людську непокору та любов Господа до всіх народів.
Одного разу Бог наказав Іоні вирушити до Ніневії – столиці Ассирії – і закликати її мешканців до покаяння. Для пророка це було непросте доручення: ассирійці сприймалися ізраїльтянами як вороги.
Йона вирішив не послухатися Бога і замість Ніневії вирушив до порту Йоппії. Там він сів на корабель, що прямував до Фарсіса, сподіваючись уникнути дорученого йому служіння.
Під час плавання розігралася сильна буря. Величезні хвилі загрожували знищити корабель, а перелякані моряки намагалися врятувати судно, викидаючи вантаж за борт і звертаючись із молитвами до своїх богів.
Йона зрозумів, що причиною лиха стало його непослух. Він попросив моряків кинути його в море. Ті спочатку намагалися дістатися до берега, проте буря лише посилювалася. Після того як пророка кинули у воду, море заспокоїлося.
Згідно з Писанням, Господь не залишив Іону. За Божим велінням пророка поглинула величезна морська істота, в утробі якої він провів три дні й три ночі.
