У Нововолинську вшанували пам’ять Шевченка
З нагоди 201-ї річниці від дня народження та 154-ї річниці з дня смерті Тараса Шевченка на центральній площі Нововолинська відбулась година пам’яті приурочена пам’яті великого Кобзаря.
До заходу долучилась молодь міста, студенти пронесли 50-ти метровий український стяг, наймолодші мешканці прийшли із національною символікою. До пам’ятника постаті поета, художника, патріота, ідеолога українськості, людини-епохи, революціонера поклали квіти та вклонились Кобзареві представники міської влади, освітяни, активісти.
Біля нововолинського разка монументальної Шевченкіани звучали промови, вірші, пісні приурочені пам’ятному дню.
Тяжке багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до передчасної смерті Тараса Шевченка – 10 березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав останні роки. 12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і поховане у Каневі на Чернечій горі.
Позганяв таки Сапожніков школярів і весь адмінресурс у робочий час. Проходив мимо і чув, як гукнув “Слава Україні!”. Міліціонери не криючись, сміялись із старого блазня, трохи не в обличчя. Пам’ятається, як В.Б. дещо інше співав. Інтернаціонал, наприклад. Якби не поперли Янковича, то діти на площі, під його диригуванням виспівували б “Взвейтесь кострами…”, або “Бескозырка белая, в полоску воротник. Пионеры смелые спросили напрямик…” І танцювали б під “Эх яблочко, да куда котишся!” А піонервожатою у них була б Любов Шевцова із ДЮЦу. Всім владам вельми догодила.