«Хочу, щоб тато повернувся живий і здоровий», – син полоненого військового 14-ї бригади
Минулого тижня Любешівщину облетіла тривожна звістка – уродженець с. Заріка Яків Веремейчик, котрий добровольцем-контрактником пішов відстоювати на Сході України цілісність нашої держави, потрапив у полон.
Разом із ним там перебуває його бойовий побратим, теж волинянин, Юрій Євтушок, – пише газета Нове життя.
За словами мами бійця Ольги Яківни, син добровільно підписав контракт на військову службу ще в 2016 році. При можливості телефонував із зони бойових дій, а буваючи в кількаденній відпустці, приїжджав до батьків. До того, як пішов служити за контрактом, жив у Луцьку, працював на заводі, має сім’ю, діток. Про те, що Яків потрапив у полон, дізналися від іншого свого сина, Романа, котрий повідомив, що Яша зник із розташування військової частини, і ніхто не знає, де він подівся. Тим часом інтернетом ширилася інформація, що він потрапив у полон. Згодом Яків передзвонив, підтвердивши цей факт. А невдовзі батьки побачили в інтернеті викладений відеоролик від ЛНР із їхнім сином.
Переглянувши той «фільм», Веремейчики записали озвучений номер телефону, за яким родичі можуть зв’язатися з полоненим. Коли ж мама набрала вказані цифри, на іншому кінці проводу відгукнувся чужий голос, який обіцяв надати можливість спілкування з Яковом. Проте йшли дні за днями, а від нього дзвінка не було. У пошуках допомоги тато бійця поїхав до Луцька, де проживає їхній родич Богдан Муха, котрий взявся допомагати родині. Вони звернулися до СБУ, подали заяву, як зазначає Богдан Петрович, «в порядку кримінально-процесуального законодавства, про вчинений злочин: позбавлення волі військовослужбовця ЗСУ Веремейчика Я.П., який потрапив у полон». Також Богдан Муха поспілкувався з колегами Якова із заводу, котрі входять до однієї зі спільнот, що об’єднує учасників АТО в Луцьку. Ті завірили, що всіляко допомагатимуть родині і Яші, й іншому полоненому з Любомльського району.
У Любешівському військкоматі про військовослужбовця Якова Веремейчика, повідомили, що він проживав у Луцьку і контракт на проходження військової служби підписував із об’єднаним міським військовим комісаріатом. Також зазначили: є бійцем 14-ї ОМБр, і що бригада має на Фейсбуці офіційний сайт.
Ось яку інформацію у відкритому доступі опублікувала прес-служба 14-ї окремої механізованої бригади на своїй сторінці 3 червня: «26 травня двох волинян-військовослужбовців під час їхнього висування до передового спостережного посту було підло захоплено диверсійно-розвідувальною групою противника. Впродовж тижня нічого не було відомо про долю наших військовослужбовців. Противник недарма взяв таку своєрідну паузу. Цей час був використаний для шаленого психологічного тиску, а, можливо, й фізичного, на наших бійців. Як результат, було зроблено кілька відеоматеріалів за участю цих військовослужбовців. Наразі вони, згідно з інформацією, яку оприлюднюють ЗМІ однієї із псевдореспублік, живі, – і це найважливіше, однак перебувають у ворожому полоні.
І безсовісно використовуються окупантом для створення проросійської пропаганди. Дешеві зрежисовані ворожі телесюжети та так званий брифінг чітко свідчать, що на військовослужбовців ЗСУ чиниться сильний психологічний, і не виключено, фізичний тиск. Перебуваючи під ним, полонені розповідають неправду про Збройні сили України загалом і бригаду зокрема. Нам боляче це чути, однак причини такої поведінки й таких учинків ми можемо зрозуміти. Адже примушувати людей під страхом жорстокої розправи робити і казати те, чого вони не хочуть, у що не вірять, і чого насправді не було – в найкращих традиціях російсько-сепаратистської підлоти, яка таким чином усе ще намагається переконати світову спільноту у відсутності окупаційних військ РФ на тимчасово непідконтрольній території України.
Командування бригади робить усе можливе для визволення військовослужбовців із полону. А підрозділи нашої бригади і надалі професійно й чітко виконують бойові завдання в районі Операції об’єднаних сил на Луганщині!»
Ольга Веремейчик щодня молить Бога, аби із сином усе було гаразд. І щиро вірить, як і вся їхня родина: невдовзі Яків та його бойовий товариш будуть визволені з полону. А син Якова, другокласник Артемко, у шкільному творі про найбільшу мрію написав: «Щоб тато повернувся живий і здоровий».
