Суд виніс мінімальний вирок екс-лікарю з Іванич, який через ревнощі ледь не зарізав товариша

Із врахуванням того, що  під час вчинення інкримінованого колишньому працівнику Іваничівської ЦРЛ злочину він перебував у стані обмеженої осудності, Нововолинський суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і водночас постановив звільнити від відбування покарання, якщо протягом трьох років не вчинить нового злочину.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив час, місце та обставини вчинення ним протиправних дій. Також він показав, що злочин вчинив, оскільки ревнував потерпілого до своєї дружини.

Про це йдеться у вироку Нововолинського міського суду від 19-го червня 2018-го року.

16-го серпня 2017-го року, близько 4-ої години 40 хвилин на той час працівник Іваничівської районної лікарні, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс один удар ножем в ділянку живота мешканцю Іванич, після цього чоловік зник з місця події.

Висновком експерта від 23-го серпня 2017-го року (а.с.89-90) підтверджується, що у потерпілого було виявлено тілесні ушкодження: проникаюче поранення передньої черевної стінки з пошкодженням задньої піддіафрагмальної правої долі печінки, ускладнене внутрішньочеревною кровотечею. Враховуючи локалізацію, характер тілесного ушкодження, воно утворилось від дії предмета гостро-колючого характеру, не виключено, що 16-го серпня 2017-го року. За ступенем тяжкості виявлене ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпечності для життя, як в момент його утворення, так і в подальшому його протіканні.

У документі також зазначені обставини скоєння злочину.

16-го серпня 2017 року обвинувачений прокинувся близько 4-ої години від того, що його товариш настійливо щось вимагав у його дружини на подвір’ї біля їх помешкання. Він одягнувся, запитав у дружини хто це був, на що вона відповіла: “Твій друг”. Будучи злим на останнього, пішов до його квартири, щоб запитати, що це за розмови у нього з його дружиною в такий ранній час. Коли прийшов до квартири, постукав декілька разів у вікно, однак ніхто не відповів.

Вийшовши на вулицю, він за допомогою складного ножа, що був при ньому, відколупав з землі камінь, яким пожбурив у вікно потерпілого, від чого скло розбилось. Почекавши ще 3-5 хвилин, оскільки ніхто не виходив, пішов у напрямку свого дому. Коли вже майже підходив до свого дому до нього підбіг знайомий, та ззаду вдарив його по плечі, він лівою рукою (оскільки права рука після перенесеного ним інсульту погано працює), не повертаючись, вдарив його ножем та попав у верхню частину живота. Після цього пішов додому, бо думав, що тільки подряпав ножем потерпілого.

Згідно із текстом вироку, обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, розуміючи, що вчинив протиправно, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду та просив у нього вибачення. Він дуже шкодує, що став винуватцем такої прикрої події, вважає, що це сталось внаслідок перенесеного ним раніше інсульту та прийому ліків після цього, які продовжує приймати і на даний час. Просив суд його суворо не карати, не призначати реальне покарання пов’язане з позбавленням волі, дати йому можливість виправитися, та мати можливість надалі виплачувати потерпілому кошти за завдану шкоду.

Потерпілий у судовому засіданні показав, що 16-го серпня 2017-го року перебував у себе вдома, близько 4-ої години почув звук розбитого скла, коли підійшов до вікна – побачив розбиті дві шибки вікна у його помешкання. Біля вікна стояв обвинувачений та кричав: “Іди бий”.

Він вдягнувся і вийшов на вулицю, наздогнав обвинуваченого майже біля його житла, взяв його ззаду за плече, однак побачив, що в помешканні кругом світиться світло, це його відволікло, після чого він почув удар ножем у живіт, при цьому він вголос сказав: “Пирнув ножем”.

Що робив, і куди подівся обвинувачений він не помітив. Затиснувши рану рукою він пішов у поліцію. Черговий поліцейський викликав швидку допомогу, і дав розпорядження, щоб його оперативно на поліцейському автомобілі доставили до Іваничівської ЦРЛ. Рана була глибока, тому йому зробили операцію. Близько десяти діб він знаходився у реанімаційному відділенні, де його відвідували син та дружина обвинуваченого, просили у нього вибачення, запевняли його що нададуть кошти на лікування.

Коли його перевели у хірургічне відділення до нього приходив обвинувачений та вибачався перед ним, пропонував декілька тисяч гривень на лікування, однак він відмовився. На даний час йому відомо, що обвинувачений та його сім’я оплачували ліки, які йому призначали лікарі за час його перебування у стаціонарі Іваничівської ЦРЛ.

Обвинуваченого він фактично вибачив, просив не призначати останньому покарання у виді реального позбавлення волі.

Свідок, яка працює психіатром та приватним лікарем-наркологом, у судовому засіданні розповіла, що у серпні 2017-го року від адміністрації Іваничівської ЦРЛ їй стало відомо, що лікар-хірург спричинив ножове поранення. Упродовж двох днів з часу події обвинуваченому було проведено обстеження – він повідомив, що це сталось на ґрунті ревнощів, поведінка його була спокійна, неагресивна. Свідок вважає, що протиправні дії обвинувачений міг вчинити на фоні раніше перенесеного інсульту.

Консультаційним висновком спеціаліста №90 від 22-го серпня 2017-го року (а.с.79) підтверджується, що 16-го серпня 2017-го року обвинувачений перебував у стані алкогольного сп’яніння середнього ступеня.

Висновком судово-психіатничної експертизи №16 від 26-го грудня 2017-го року (а.с.151-154) підтверджується, що на час інкримінованих обвинуваченому протиправних дій він виявляв ознаки психоорганічного синдрому з нерізко вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, психопатизацією особистості внаслідок судинного ураження головного мозку в стані алкогольно обумовленої декомпенсації стану. Через наявний у нього психічний розлад підекспертний не був здатним повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На час проведення експертизи у нього виявляються ознаки психоорганічного синдрому з нерізко вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, психопатизацією особистості внаслідок судинного ураження головного мозку в стані неповної компенсації, що не позбавляють його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності, суд визнав лікаря винуватим в умисному спричиненні  тяжкого тілесного ушкодження, та кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином, пом’якшуючі та обтяжуючу обставини, та дані про його особу: що він виключно позитивно характеризується по місцю проживання, посередньо характеризується за місцем роботи, не судимий. З врахуванням того, що обвинувачений під час вчинення інкримінованого йому злочину перебував у стані обмеженої осудності, суд призначив йому мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України.

При цьому суд, додержуючись вимог закону про індивідуалізацію покарання, враховуючи особу винного, та те, що обвинувачений має постійне місце проживання, сім’ю, є особою літнього віку, пенсіонером, хворіє, нагороджувався почесною грамотою Іваничівської районної ради, думку потерпілого, який не наполягав на призначенні покарання обвинуваченому пов’язаного з реальним позбавленням волі, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому звільняє його від відбування призначеного судом покарання на підставі ст.75 з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України, із встановленням максимального іспитового строку.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 26-го грудня 2017 року (а.с.151-154) на час проведення експертизи у обвинуваченого за наявними у підекспертного психопатологічним синдромом він становить пасивний тип суспільної небезпеки і потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене, у Нововолинському суді прийшли до висновку, що до обвинуваченого, відповідно до ст.96 КК України слід застосувати примусове лікування у спеціальному лікувальному закладі у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги.

Керуючись ст.323, ст.324 КПК України, суд ухвалив визнати екс-лікаря винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі ст.75 КК України постановив звільнити від відбування покарання, якщо протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки згідно ст.76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб; не спілкуватись із потерпілим.

Суд також постановив застосувати до обвинуваченого відповідно до ст.96 КК України примусове лікування у спеціальному лікувальному закладі у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги.